Твiр-есе "Високий сенс у повiсть М.Коцюбинського Тiнi забутих предкiв"

Kохання Це дивовижне почуття завжди хвилювало людей, кликало на подвиги в мя коханого чи кохано. Тому й не удивительно, що видатний укранський письменник, майстер психологчних новел, береться за перо, щоб написати сторю 1-го кохання, кохання гуцульських Ромео та Джультти. ван Палйчук Марчка Гутенюк дти природи з вчною врною любовю до гр, близьких й дальних верхв, що голубли на неб, до смерекових чорних лсв з х синм диханням, до светло зелен царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев, хн чарвне кохання йде вд дивовижних мфологчних врувань гуцулв, вд свордного розумння тан природи. Для них весь свт був як казка, повна чудес, тамнича, цкава й ужасна. хн кохання здаться казкою, одночасно живою, близькою зрозумлою усм людям. Виросло воно серед тягостного духу ворожнеч, що оточували дтей двох родв з самого дитинства. Кривав бйки, як дуже нередко закнчувалися трембтанням трембти, оповщаючи горам долам про погибель, не змогли закреслити в серцях полумя незапятнанного кохання, яке нжно обергала сама природа. Вона навювала чарвн псн Марчц, вони, здаться,  гойдалися з нею ще у колисц, хлюпались у купел, родились у грудях, як смереки ростуть по горах. Природа дарувала ванов дивовижну гру на флояр, мелод для сво гри вн чув серед гр, лсв, рчок, вн чув вд самого шезника. Не могло не зрости серед цього царства природи велике полумя кохання, обднуючи душ, шо тягнулися усе сво коротке життя до живого, до прекрасного. Невеселою була розлука двох кохаючих сердець, але у життя сво правила. Потрбно було вану йти у найми на полонину. А в цей час погибель отобрала кохану туди, куди нема няко стежки. здаться, якщо б вона була, побг би туди ван, щоб навки зднатися з Марчкою. Великий жаль вхопив вана за серце. Зруйновано вс мр, ус над. Пшов вн якнайдал вд людей, ус вважали, що загинув вн вд большого жалю. А молод двчата склали псню про велике кохання, яке стало бльше, нж погибель. Але н, на сьомий рк зявився ван навть одружився з Палагною. Головним стали господарство, маржинка Проте кохання нколи не вмира, серед турбот аздвства злтав до нього знайомий глас: - згадай мн. мй миленький,

- Два рази на днину,

- А я для тебя згадаю

- См раз на годину. А одного разу ван побачив Марчку, свою кохану. Так. вн розумв, що це нявка, але не хотв у це врити, бо водило його кохання. Знайомий голос, знайомий стан кликали у гущину лсу. Й ван шов, бо бачив тльки свою Марчку. Вн навть ряту вд чугайстра, йдучи з ним у танок. гра ту мелодю, шо чув вд щезника. Кохання робить дива. Людина забува, що бачить перед собою нявку, що вона веде на погибель. смерть прибывать, забираючи вана у страшну безодню, але не вмира кохання, яке бльше, нж життя, бльше, нж смерть. на свт дивовижна природа, але й на свт дивовижне кохання, яке не закнчуться з смертю, а продовжу жити у серцях людей, у пснях, у згадках. Свом твором Тн забутих предкв М. Коцюбинський возвеличу чарвне почуття кохання, нагадуючи людям, що воно головне у житт, що тльки воно згрва серця, що тльки воно свтить, як провдна зрка. свтитиме завжди!  

Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/16928877readmore