Цитати у твор О. Стороженка "Скарб".

Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона (мати) ще возилася з ним. Як з махонькою дитинкою. Було власними руками году, а вн, телепень, тльки глита та, як той пуцьврнок, знов рот роззявлю. Як кладе його спати, то сама стеле, роздяга, хрестить, ще й котка спва, неначе над годовничком. Опис Павлуся Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки бл та нжн, як у панночки. Зроду не то, щоб цп або косу у руках подержав, не взявся й за лопату, щоб одгребти снг од порога, або за вник, щоб вимсти хату. Щастя, як горох з мшка, так сиплеться на нашого Павлуся, сбор у його луччий, як у иных, корв нема ялових Павлусь за весь день пари з рота не пустить; хоч би часом чого схотв, вже не попросить: якось йому слово важко вимовити. Тльки йому й роботи, що цлснькй денек сть (а лопав здорово) та спить. Поспить на перин, лзе на пч поспати ще у прос. Пообда знов куня Лучалось, наймит вернеться з поля навдаться до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах. Якби вечорниц збирались бля мо хати, то, може б, пшов. Се мй скарб, се мен Бог у вкно вкинув! А що? Найшлась двчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Отправив йому Господь дточок покрних, працьовитих, не таких, як вн пудофет. вку йому таки чимало протяг Господь: до блого волосся доспався. Дремав, почивав, аж поки навки не заснув.