Твр на тему " Скарб - узагальнений образ щастя "

Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мр про пригоди й подорож, хтось хоче мати врних друзв, мря деяких бути вдомим спортсменом, спваком або стилстом, деяк мрють про красиве вбрання, сучасну технку, модн розваги. сторя Павлуся з оповдання О. Стороженка "Скарб" показу, що неробство й сите життя це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не згрва свом теплом нших, безцльно й безглуздо прожива свй вк. Хоч таланило в усьому Павлусев, але його щастя я б, наприклад, не захотв...

У батькв Павлуся всього обуло довол, свого сина вони шанували й пестили, виконували все, що той забажа, не давали й порошинц впасти. Ось Павлусь теснее парубок: гладкий, опецькуватий, з блими й нжними руками, як несли не знали роботи. Якось уноч Павлусь захотв меду. Мати побгла по селу шукати, ледве випросила. Прибгла, а синок теснее й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало , а невдовз помер батько. А Павлусев все одно добре: за ним стали доглядати наймит наймичка. Щастя, як горох, так сипалося на парубка. У господарств лад, прибуток, вдкрили навть шинок з лавкою. Павлусь тльки сть та спить, лньки й повернутися, не те що на вечорниц йти. Якось на Зелен свята збралися парубки йти шукати скарб. Виршили запросити Павла, щоб вн пшов з ними на щастя. Той не "хотв сказав, що як Бог дасть, то й у вкно вкине. Прогуливались хлопц до вечора, нчого не знайшли. Аж бачать лежить здохлий хорт. Виршили жартома вкинути його Павлов у вкно. Так зробили. Кинули собаку, а з нього як просипляться дукати! Парубки хотли забрати, а наймит не дав. Павлусь сказав, що це йому Бог у вкно вкинув, як вн казав. псля цього щастя не залишало Павлуся: знайшлася хороша двчина, одружилися вони, народилися у их гарн дточки.Дивним видаться уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою "Скарб": односельц вважали Павлуся щасливим заздрили йому. А чи багато хто з их хотв би бути на його мсц? Не впевнений. Чи можна вважати щасливим того, чи життя залежить вд випадку, а сама людина при цьому нчим не цкавиться, не доклада фзичних та душевних зусиль для свого щастя, пливе течю, як осннй листок? В уяв поста такий соб дурник з народно казки, що лежить на печ й наказу щуц виконувати сво безглузд забаганки. Жага до легкого щастя вбива в нас бажання самовдосконалюватися, розвиватися, робить тупими споживачами. Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-мому, той тльки й щасливий, хто ншим не заздрить, хто робить добр справи та наполегливо працю над здйсненням свох мрй.