цитати земл у повст о кобилянсько земля

вонка любив (землю). Вн знав в кожнй пор року в рзних настроях, мов для себя самого. Вона пригадувала чоловка жадала жертви.

А що ма бджола з того, що мед збира? А що ма земля з того, що родить нас году? А що мають тато й мать з того, що мають нас годують? Що, питаюся? Так теснее Бог дав, так мусить бути.

Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнвають, хоч мордують одн одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Вн все ще добрий для их.

Дн числить Бог, а ми мамо лиш на голов те, аби х прожити.

Доки мен Бог сил дасть доки буду жити, буду робити Наша доля працювати, тому що й вдпочинок наш потм без кнця.

Чоловк без земл нчого не означать.

Хто не обожать земл, той не потребу мати.