комкс на тему " скарб " даю 40 банкетов

Був соб чоловк та жнка. Були вони люди заможненьк, усього в х довол: поля, скотинки, худоби, хата простора з садочком левадою. Послав м Господь на втху одного тльки синка Павлусем звали. Та вже ж шанували, пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. що то вже за мати була! Мж матрками навдивовижу мати! Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою. Було, власними руками году його, а вн, телепень, тльки глита та, як той пуцьврнок, знов рот роззявлю. Усю зиму й оснь з хати не випустить. Не ходи, синку, каже, холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаш, то я й умру, не джду, поки ти й одужаш. Прийде весна або лто знов не запуска: Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болтиме. Цлснький рк не дасть йому порога переступити, хба у недлю поведе до церкви, та за ним не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б. Деколи, як обридне йому стояти, то такий галас пдйме на всю церкву, буцм з його чортяка лика дере. Ходм, мамо, додому, хлипа, сти желаю! То мати веде його додому, не дждавшись кнця служби благословеня. Як кладе його спати, то сама стеле, роздяга, хрестить, ще й котка спва, неначе над годовичком. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жнку похвалятись, що вн Павлуся вддасть у школу до дяка аж у друге село. Так куди!.. не кажи... Така з не добра покрна жнка, а як дйде дло до Павлуся. то як скажена стане: оч витрщить, запниться, за нж хапаться; крий Боже, що виробля!.. Кажу ж вам, що й мж матерями навдивовижу була мати.