Цитатна черта виду вана та Марчки у твор Тн забутих предкв

Тод двчинка, згнута вся, подивилась на нього спдлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей спокйно сказала:

Нчьо В мене друг май лпш

2. Вона подумала трохи, не знаючи, що одповсти, почала шукать щось за пазухою. Витягла врешт довгий цукерок.

Ади! Половину вкусила, а другу поважним, повним довря рухом подала йому. На!

3. вона оповотдала йому, що зветься Марчка, що пасе вже дробта (ввц), що якась Марцинова слпа на одно око покрала у их муку таке нше, обом цкаве, близьке зрозумле, а погляд чорних матових очей мяко поринав у

ваново серце

4. Вони обо знали, що то бродить по лс невидима сокира, гупа об дерева хека з втомлених грудей

5. Ляк проганяв х звдти в равнину, де потк плив спокйнше. Вони робили соб курбало у потоц, глибоке мсце, , роздягшись, бовтались в нм, як дво лсних зврят, що не знають, що таке сором

6. Стй, гукав на не ван, звдки ти? З Я-вор-рова, цокотла зубами синя Марчка.

А чия ти?

Ковальова

7. так вони пасли, що не раз розгубили овечки

8. Марчка теж вже прогуливалась в заплтках, а се значити малюсенько, що вона вже готова й вддатись

9. Не пасли бльше вкуп ягнята стрчались лиш в свято або в недлю. Сходились коло церкви або десь в лс, щоб стариня не знала, як кохаються дти. ворожих родв

10. Марчка обожала, если вн грав на флояру. Задуманий все, встромляв оч кудись поза гори, неначе видв, чого не бачили друг, прикладав мережану дудку до повних уст, дивна псня, яко нхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигдно отправили

сво тн смереки. Холодно було мороз йшов поза шкуру, коли вилтали перш свистяч згуки

11.  Марчка сама вмла складати псн. Сидячи на земл, поруч з ваном, вона обймала сво колна потиху гойдалася в такт. кругл литки, опален сонцем од колн гол до червоних онучв, чорнли пд полою сорочки, а повн губи мило ламались, если вона починала

12. В одному сел знайшов-таки тло. Його вже витягли на зарнок, але вн не пзнав в ньому Марчки. Се не Марчка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта рчним камнням, як у млин