твр хто винен у смерт акакя акакйовича за твором Шинель Гоголя

"Шинель" остання з "петербурзьких повстей" Гоголя. Написана в 1839-1841 роках, у пору найвищого розквту творчого геня письменника, "Шинель" продовжу тему "немного людини", що звучить у "Портрет", "Невському проспект", "Записках божевльного". Причому якщо Пушкн у "Станцйному доглядач" розповв про долю Вирна з позиц пана, нехай доброго спвчутливого, то Гоголь у свох повстях розповда про людей Петербурга, наблизившись до их упритул, як побратим з нещастя.

Герой "Шинел" Акакй Акакйович Башмачкн скромний чиновник в одному з столичних департаментв, "чиновник не можна сказати щоб дуже примтний, низенький на зрст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навть на вид пдслпуватий, з невеликою лисиною на чол, з зморшками по обидва боки щк кольором обличчя, як то кажуть, гемородалеким..." Башмачкн особистсть надзвичайно покрлива незначна. Гоголь почина повсть рончним описом "зумовленост" усього життя свого героя. Незавидна толика випала йому, ще коли вибирали йому м'я. Календар усякий раз вдкривався на чомусь важкому для вимови (Трифлй, Варахасй так отдал). Зрештою виршили назвати хлопчика Акакм на честь батька. "Акакй" у переклад з грецького "незлобивий".

Таким чином, Башмачкн двч незлобивий, найсумирнший. Вн служить на маленькй посад, тому що йому, через його недоумкуватсть, можна довряти злее переписування паперв. Зате вже перепису Башмачкн ревно, амурно не робить помилок, навть если з нього знущаються молод жвав колеги. Вн тльки зрдка вимовля: "Дайте мен спокй, навщо ви мене кривдите?" це тихе благання нод здатне присоромити людей, нагадати м, що Башмачкн бдний, бедный, але все одно представник людства.

 Духовний свт Акакя Акакйовича нескнченно убогий. У ньому тльки служба, одномантнсть яко Башмачкна нтрохи не обтяжу, напвголодне злидарське снування з економю копйок. У житт ц людини нема н радост сплкування з рдними друзями, н книг, н любов, н природи. Нема навть дрбних людських вад пристрастей. Тому придбання ново шинел 100 подю глобальною, що переверта основи буття. У житт Башмачкна з'являться мета! Пвроку зовсм злидарського життя кравець Петрович, дина людина, що виявля до героя повст нтерес спвчуття, амурно обсмику на Акакв Акакйовичу поли обновки. Если невдом грабжники зривають з плечей Башмачкна свт руйнуться. 1 довершу життву катастрофу похд нашого бюрократа до "значно особи", яка не тльки не стала клопотати про розшук грабжникв, але грубо, принизливо розпекла його.Башмачкн занедужав помер, проклинаючи в маренн свох кривдникв. Його погибель ледве помтили в департамент. Але поява Акакя Акакйовича в образ примари, що зривала з плч перехожих шинел позбавила "значну особу" генеральського одяння, налякало багатьох, як ляка зазвичай людей несподване жахливе перетворення чогось звичного незмнного. Тихе, примарне життя Башмачкна ставило його в один ряд з блаженними мучениками. Якби не гоголвська роня, не дуже доречна при створенн житя. Якби не посмертний мятеж "немного людини", що кида похмурий вдблиск на байдужий чиновницький Петербург, у якому людина вльна умирати вд голоду морозу. Адже Башмачкн мг би жити, якби "значна особа" не так пишалася свою посадою поблажливо поставилася до його прохання. Чи якби товариш по служб збрали йому грош на нову шинель: Чи якби свт узагал не був такий жорстокий. Хоча Гоголь показав нам долю не крпака, що знаходиться в руках помщика, а людини, що могла багато в чому сама вибудовувати сво життя розпоряджатися ним. Якби в Башмачкна були друз, близьк, якби вн мыслив пклувався про когось, крм для себя, йому було б легше перенести лихо, що звалилося на його. Шкода нещасливого недоркуватого бюрократа, що став ужасною примарою свт не помтив його не пшов йому назустрч. Повсть Гоголя, торкаться нашо душ, як торкнулася вона душ того молодого чиновника, що змг почути в благаннях гнано жалюгдно стоти: "Дайте мен спокй, навщо ви мене кривдите?" нш слова: "Я брат твй"