Мн твр на тему " Пасчник "

Бачив, Сашко, чудо-тереми, в яких мешкають бджоли? запитав мене якось мй дядько Василь. Вн прихав погостювати до нас з Писарвки, що знаходиться у Харквськй област. З його розповдей я дзнався, що село це з трьох бокв оточують невелик ставки, а з 4-ого до нього впритул пдступа старий хвойний лс. Ултку золото пшеничних полв немов стиску лс. Повтря тут духмяне, майже бля кожного будинку своя криниця з крижаною, якоюсь навть хрусткою водою. На дахах хати вигадлив коники, вкна, веранди альтанки прикрашен деревяним мереживом мсцевих разумльцв. Я подумки уявив соб найкрасившу будвлю на сльськй вулиц, де замсть людей хазяйнують бджоли.Такового не може бути! засмявся я у вдповдь на слова дядька Василя.А ти не смйся, сказав вн. Придеш до нас ултку на канкули, сам побачиш.Ултку я прихав у Писарвку. На вулицях будинки як будинки: добротн, затишн, доглянут, навть клька сучасних будинкв.Де ж вони, чудо-тереми з незвичайними мешканцями? поцкавився я у дядька.Зараз все побачиш на власн оч.Виявилося, що у казков чудо-тереми оселив бджл сльський пасчник Михайло. Деяк виготовлен ним вулики являють собою зменшен коп найпримтивнших будвель старовинно Писарвки. Вдтод у бджл зявилося власне сльце.Бджоли у таких теремах дають мед як у звичайних вуликах, зазначивпасчник. А людин радсть. Зараз я будую черговий вулик. Якщо бажаш, можеш мен допомогти, а якщо н просто подивишся.Майстерня виявилася невеличким будиночком на краю села.Вулики виробляють з сосни, смереки, липи, розповдав пасчник. Вони мають бути сухими утримувати тепло.Михайло узяв дошку, поклав на довгий стл почав неквапливо впевнено позначати розмри олвцем. Стнки вулика повинн бути завтовшки сорок пять млметрв, висота чотириста пятдесят млметрв. Псля розмтки Михайло розпиляв дошку, одержав потрбн заготовки. Потм за допомогою рубанка й нших столярних нструментв спритно перетворив х на детал. Брав ншу дошку. З не виготовив дно, кришку, гнздов рамки. В однй з деталей вн зробив пчку отвр, через яке бджоли влтатимуть вилтатимуть.На цьому Михайло свою роботу припинив, тому що треба було йти на паску до бджл. Наступного денька я знову був у майстерн Михайла бачив, як з соснових деталей вмл руки пасчника збирають вулик: швидко, натхненно, забавно.Але чому не терем? запитав я.Зараз на пасц двст вуликв, вдповв Михайло, нема потреби кожен перетворювати на дивину.Осння галявина. Псляполуденна Я зрозумв, що праця пасчника вже сама по соб дивовижна. Мабуть, пасчник ма бути таким, як Михайло: добрим, уважним, майстром до всього здатним, закоханим у красоту.