Срочно!1. Як риси характеру ви найбльше цнуте в людин? Власну думку

1.Людина, мабуть, найпрекраснше боже творння. Це стота яка може мислити вдчувати, мряти уявляти, любити ненавидти. Це стота яка ма безлч неповторних якостей, як невластив ншим оживляем органзмам. Саме ц якост творять людину як ндивда.  

Якою ж виновата бути людина? Що найцнншим у людин?

Дехто цнить у людях х зовншнй вигляд, тлесну красоту, одяг, суспльний статус, нш душу, нрав, а дехто оцню людей як по зовншньому так внутршньому вигляд.

Що ж для мене найцнншим у людин?

Мабуть, душа. Але зовншнй вигляд нших людей я також цню. Давн греки вважали, що людина повинна бути благовидною як тлом, так душею. Я цлком подляю хню думку. Хоча вважаю, що некрасивих людей не бува, бувають люди як не вмють показати свою зовншню красоту.  

Але все ж таки в людин я найбльше цню риси нраву.

Як на мене, то найголовншою людською рисою гуманнсть. Вважаю, що кожна людина виновата разумно вдноситися до оточуючих. Не можу терпти людей, як зверхньо ставлять до нших, вважають для себя найважлившими у свт.

Другою рисою, яку я цню в людях чеснсть. Вважаю, що коли б ус люди були чесними, то у свт не було б пдлост та лицемрства. Для мене грка правда цнншою за солодку брехню.

Ще одню рисою здатнсть вислухати. Дуже поважаю людей як вмю вислухати в потрбний момент дати пораду.

Також в людях мен подобаться така яксть як позитивзм. Дуже поважаю людей, як завжди шукають щось хороше навть у тих життвих ситуацях над якими нш плачуть.

Ще в людях мен подобаються так риси як: вмння вчитися на свох помилках, здатнсть визнавати свою неправоту, а також вмння посмхатись життвим труднощам.

Ось що я найбльше цню в людях.

Вс говорять, що деальних людей не бува, мабуть, це так . Проте у кожного деал якою виновата бути людина. Про свй я обрисовала вище. Хоча я не зовсм йому вдповдаю, проте постйно намагаюсь удосконалюватись наблизитись до свого деалу. Здатнсть удосконалюватися впродовж життя найцнншою рисою у людин

2.1.Безнастанна бота душ В. Симоненка позначалася на його сприйнятт свту на художнй манер. З кожним наступним вршем митець ставав талановитшим, мужнв його глас. Здбний учень поступово ставав майстром. Не випадково, за словами дослдникв його творчост, поштовхом до написання найбльш талановитих вршв Симоненка стали конкретн враження спостереження: з дитячих лт, з мандрв, з повсякденного життя.

2. Про один такий випадок згадувала черкаська журнальчикстка Нна Черняк. Я шла з очима, повними слз, яка ж була радсть, если побачила, як вд будинку, через напврозтоптан замети, бжить у свому вчному коричневому костюм легеньких черевиках Василь Симоненко. Вн помтив мене з вкна редакц. Я й сразу, як наяву, бачу його безмежно добру усмшку, скрист кар оч й чую лагдний глас, який вд щирого серця бажа щастя та благо дол мой донечц мен... Оч мо наповнилися сльозами, а вн, поцлувавши мене в щоку, тихо сказав: Не журися, Ннусю, не падай духом. Ти сильна людина, тоб вчитися треба писати врш, виростити донечку, яка у для тебя така чудова. Тож встигай усе, не проспи життя... А потм, задумливо глянувши в синяву неба, мовив:

Ти знаш, що ти людина? Ти знаш про це чи н?...

Того ж тижня я прочла у газет ц вршован рядки, як стали свордним девзом мого життя. У скрутну хвилину В.Симоненко знайшов тепл слова, заспоков.

3. б) можливост проспати;