характеристика персонажв твору момент

Персонаж, х цитатна черта

Оповдач (Шехерезада), панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.

Герой-оповдач (Шехеризада) розповдь у твор ведеться вд першо особи, проте про самого героя, що розповда про випадок з свого життя, ми не дзнамося нчого. Про його бографю, про те, за що вн опиняться у вязниц, ми не дзнамося жодних подробиць. Здогадумося злее, що герой належить до молодих революцонерв. Цкавими видаються його флософськ роздуми про сенс життя, про красоту природи, щасливе й органчне життя живих стот та страждання людини, яка вдрвалася вд природи.

Муся, панночка з мста ця двчина, швидше за все, була повязана з революцонерами, як ховалися вд полц. У твор побжний опис зовншност Мус:

Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-пд сукн, з соломяним бриликом на колнях, з здивовано направленими на мене очима. А оч, як у злякано лан, променист, чист, велик;

В темному волосс й запуталась соломинка дрижала над вухом; нижня губа, як у вередливих гарненьких дтей, була трохи випнута наперед.

Муся дуже смлива, ршуча двчина, готова ризикувати власним життям.

В хвилину небезпеки ми бачимо Мусю такою: з висмикнутим волоссям, з большими палаючими очима, з мцно стиснутими устами, згнута здавалася якимсь дивним, прекрасним звром, сильним, напруженим, бешеным.  

Ми дзнамося не злее про смливсть двчини, а й про нрав (приязна, нжна, з тонкою душею) про погляди на життя. Саме розумння кохання, слова Мус про те, що щастя це лише мить, а отдал йде пошлсть стосункв, центральною дею автора: Щастя момент. Отдал вже буденщина, пошлсть. Я знаю вже. Саме найбльше щастя буде мзерним в порвнянн з цим. Означать, зовсм не буде (Муся про сутнсть щастя).

Семен Пустун контрабандист, товариш оповдача. Це другорядний персонаж, у твор вн викону вторинну роль, допомагаючи оповдачев та Мус дстатися кордону. Проте його черта, з яко зясовумо, що Семен людина досвдчена, серйозна, звикла до постйно небезпеки:

Незважаючи на сво пустотливе прзвище, був чоловк поважний випускати з для себя слв без потреби не любив. Сам був парнишка дебелий, гвардйонець, як казали його односельчани, на всх через те дивився завжди згори вниз. Ступав помалу, важко, серйозно навть, коли ловили його харцизники, не мнявся, тльки ще бльш насуплювався, оч робились ще меншими, колющимися ужасно якось блли губи.