цитата до уривку з оповдання нч перед бом: повернення боец з

Ми вибилися з сил. Ноги вже не несли, наступала нч. Перед нами за селом велика рка. А нмц були близко. Чимало з нас не вмло плавать. Нам проявили хату перевзника.

Ткате, бсов сини? спитав нас дд Платон Пвторак, що виходив теснее з сней з веслом, сткою й дерев'яним ковшем для виливання води з човна. Багато я вже вас перевз. Ой багато, та здоров все, та молод, та все перевези та перевези. Савко! крикнув Платон до сусдньо хати. Ходм, Савко. Треба перевезти, нехай вже ткають. Га?.. Ходм, ходм! Це вже, мабуть, останн.

Савка вийшов з сво хатки дивився на нас, як намальований. Було йому лт смдесят чи, може, й бльше. Вн був махонький, з пдстриженою бордкою. Був би вн сильно похожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров'ячий кзяк, ветха кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висв на ньому, як на хлопчику батькв пджак. За ддом Савкою виходив чималий хлопець з двома опачинами.

Еге-ге! Щось ви, хлопц, не той, не як його, не туди неначе йдете, сказав дд Савка хитро подивився на нас. Одежа ось нова, торбочки, ремн, еге, сам ось молод, а звертате неначе не туди, га?!

Ходм теснее, год! сказав Платон.

Пшли.