Докладний переказ тексту Кнь утк.

Це було в четвертому клас. Вс схилились над зошитами. Учитель дав задач для самостйного розвязування, дти уважно працювали. Вталик сидв на останнй парт. Вн теснее закнчував розвязувати задачку, як раптом на парту впала записка.

Це знову, мабуть, вд Петрика, подумав Вталик. Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму сво ковзани?

   ване Петровичу, сказав Вталик, мен хтось записку кинув Хба ж можна на уроц записки писати?

   Записки на уроц писати не можна, сказав ван Петрович. Але якщо вже тоб хтось написав, то розповдати про не вчителев недобре, Вталику. Записка це ж тамниця, яка мусить бути вдома тльки тоб твому товаришев. А ти розголошуш цю тамницю. Взьми записку, заховай, на перерв прочиташ

Вталик почервонв. Тепер вн зрозумв, що вчинив негарно.

У клас запанувала тиша. Дехто з хлопцв час вд часу пдводив голову, дивився на Вталика, в тих поглядах хлопчик бачив подив обурення.

Вталик розгорнув записку прочитав: Вталику, писав Петрик, я намалював вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тоб.

На перерв Вталик пдйшов до Петрика.

   Давай жеребца, сказав Вталик.

   Утк кнь тихо вдповв Петрик.