Твр на тему: Пафос творв Шевченка про жночу долю, хнй наскрзний

Сучасну укранську культуру важко уявити без творчо спадщини Кобзаря большого укранського поета Тараса Григоровича Шевченка. Саме вн перетворив укранську лтературу на явище всесвтньо лтератури. У його творчост найвиразнше проявилося те, що потм стало важливим, провдним для передових укранських письменникв друго половини XIX початку XX столть народнсть реалзм. Творчий генй дозволив Кобзарев залишити нащадкам не тльки лтературн твори найвищого атунку, а й значний доробок живописних графчних робт.

Через усю творчсть Тараса Григоровича червоною ниткою пролягла любов до Украни та багатостраждального народу. Та одню з центральних тем його поетичних художнх творв тема трагчно дол жнки сестри, матер у тогочасному суспльств. если цей найчистший образ, ця свордна кона весь час плюндруться, весь час терпить знущання, поет не може залишатися осторонь. Жноча толика для Шевченка не просто одна з тем його творчост. Це справд незагона рана поетово душ. Образ жнки-крпачки нерозривно поднаний у нього з образом власно матер, яку "ще молодою у могилу нужда та праця положила", та рдних сестер Катр, Ярини, Мар, як "у наймах виросли", та в яких "у наймах коси поблли". Доля жнки у крпосницькому суспльств була просто нестерпною, Шевченко був одним з перших, хто збрав водино вс страждання закрпачених жнок вголос заговорив про их, виступив на захист жночих прав. Навть назви творв, присвячених жнкам, "Сова", "Наймичка", "Вдьма", "Слепая" свдчать про невеселе, трагчне х життя.

Дивться також

Реферати про життя та творчсть Тараса Шевченка

Якою була остання книга славетного укранського поета Т. Шевченка? (та нш запитання)

Бографя Тараса Шевченка

Одним з кращих творв Шевченка, присвячених жночй дол, можна вважати поему "Катерина". У поем вдтворено одну з характерних заморочек тогочасного суспльства долю збезчещено двчини. Теснее з перших рядкв поет звертаться до двчат: "Кохайтеся, чорнобрив, та не з москалями..." Отдал Шевченко розповда про трагчну долю двчини-покритки, майбутньо матер. Катерина виросла в селянськй отчизн, змалку звикла працювати, а тепер й доводиться просити милостиню, щоб хоч якось вижити. Природний сором, гордсть вдступають перед любов'ю до дитини. Толика зводить Катерину з коханим батьком дитини. Вона, необута, вибга йому назустрч, прагне викликати почуття якщо не любов, то принаймн жалю не до для себя, до сина. Та байдуже москалев й до Катерини, до сина. Бдолашна ладна навть пожертвувати власним життям, аби врятувати дитину вд ганьби.

Самопожертва це риса, яка притаманна багатьом жнкам-матерям у творчост Кобзаря. Згадаймо хоча б поему "Наймичка". Ганна, мати-одиначка, розумючи, що з нею син буде приречений на злиденне життя, сповнене приниження й страждань, виршу пдкинути його бездтним лтнм людям, а сама найматься до их служницею, аби хоч так бути ближчою до сина, нехай навть не маючи права назвати його власною дитиною й не чути вд нього найсолодшого слова "мамо"... Мати-вдова тягостно працю, аби дитина не залишалася неписьменною, як вона сама (поема "Сова"): " денек, нч працювала, Подушне выплачивала, Щоб воно, удовине, До школи ходило". Та, на жалко, матер не судилося побачити щасливо дол сво дитини: син вирс, його забирають у солдати. Нещасна жнка, залишившись сама, божевол з пламенея, плакать, мов сова, образ яко 100 здесь синонмом пламенея.

Жноч образи, жноч дол яскраво зображен не тльки в поемах. Врш "Сон" ("На панщин пшеницю нажимала...") розповда всього лише про один денек з життя жнки-матер: крпачка з немовлям на руках змушена ходити працювати на панське поле, намагаючись хоч трошки часу придлити дитин. Ув сн стомлена мати бачить свого сина дорослим, щасливим; бачить у свох снах-мрях, що син працю не на панському лан, а на власному пол. Та дйснсть не залиша мсця мрям, мати-крпачка знову повертаться до сво тяжко прац.

Дол двчат, як потерпали вд нещасного кохання, болем вдгукувалися в серц Кобзаря й знайшли вдображення у вршах баладах "Причинна", "Тополя", "Ллея", "Утоплена", "Русалка"... Образи жнок двчат у творчост поета не тльки трагчн, м притаманн найкращ риси людського нраву: чуйнсть, щирсть, самопожертва, доброта. заслуга Шевченка в тому, що вн пдняв образ жнки-матер, жнки-крпачки на п'дестал чистоти почуттв, нравственно краси й материнсько велич. Жнка з дитиною на руках завжди була для Шевченка уособленням мадонни, свтлим щирим образом, эмблемой чистоти й святост:

Нчого кращого нема,

Як скрывая мати юная

З свом дитяточком малим.

Невмирущ Шевченков рядки: " на оновленй земл Врага не буде супостата, А буде син, буде мати, будуть люде на земл" стали свордним символом ври для багатьох поколнь справжнх, щирих укранцв. дай Боже, щоб вони стали дйсно пророчими.