Твр на тему Благодйнсть в мому житт.

Цлком справедливим, як на мене, твердження про те, що благодйнсть найбльшим виявом гуманност. Щоб довести свою позицю, спочатку спробую розбратися в тому, що ж таке гуманнсть в чому вона може виявлятися. На цьому рунт в мене з'появиться можливсть пти отдал й, по-перше, з'ясувати, чи дйсно благодйнсть одним з виявв гуманност, , по-приятеле, обрунтувати те, що саме цей вияв найбльшим, найзначущшим з-помж нших. .

На мою думку, гуманнсть це здатнсть одн людини ставитися по-людськи до'ншо. Ця здатнсть виявляться багато в чому, наприклад, у чуйност, поваз, любов до нших, умнн спвпереживати м, прощати хн людськ недолки й вади. Гадаю, до перелку цих виявв беззастережно може бути вднесена й благодйнсть, адже безсумнвним можна вважати те, що гуманнй людин конче ма бути притаманна здатнсть робити добросердечно ншим-, яку й називають благодйнстю.

У зв'язку з цим виника питання: як ж пдстави стверджувати, що саме благодйнсть, а не якась нша здатнсть людини, найвищим виявом гуманност? Вдповдь на нього, гр,,аю, можна знайти, проаналзувавши рзницю, наприклад, мж чуйнстю й благодйнстю як чертами гуманно людини.

Яка ж це чуйна людина? Та, яка бачить бду ншого й у не болить серце за нього. Наприклад, чуйними можна назвати тих чоловкв жнок, що, будучи свдками несправедливо обмови в судГ Марус Чурай, головно герон роману у вршах Лни Костенко Маруся Чурай, щиро вболвали за двчину. На жалко, благодйниками х аж зовсм не назвеш: що корист, що вони поспвчували?

Похитали головами, пожурилися та й розйшлися... А на Марусю все так само чека расправа... Отже, безперечно маючи пдстави вдносити чуйнсть до виявв людського в людин, цю здатнсть усе ж не варто вважати найвищим виявом гуманност.

На мою думку, набагато ближче до стини ми будемо тод, если саме благодйнсть назвемо вершинним виявом гуманност. Доводом на користь цього твердження щонайменше те, що благодйнсть завжди реальною справою добровльною безкорисливою матеральною, фнансовою, органзацйною чи якоюсь ншою допомогою одн людини чи групи людей ншй людин або груп людей, як тако допомоги потребують. Отже, на вдмну вд нших виявв, як, умовно кажучи, пасивними реалзацями гуманност, благодйнсть передбача две ставлення людей одне до одного, спрямоване на пдтримку тих допомогу тим, хто цього потребу. Таке розумння сутност благодйност й. стверджу мене в думц, що саме ця здатнсть людсько натури найвищим виявом людського в цй натур.

Не просто поспвчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, вдкинувши власн нтереси й проблеми, поспшати на допомогу ншим! Ось насправд людяний людський крок, на який, на жаль, у реальному житт далековато не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодйнсть завжди в люд вважалася й уважаться вищою чеснотою, а т, хто здатн на не, здобуваються на щиру шану й пам'ять. Так, наприклад, золотими лтерами в народнй пам'ят записан мена Костянтина Острозького, Богдана Хмельницького, вана Мазепи та багатьох нших. На кошти цих благодйникв свого часу будувалися церкви й монастир, друкувалися книги, рятувалися життя. нш ж тисяч й тисяч благодйникв, як колись ставали й нин продовжують ставати на шлях творення й примноження блага в цьому свт, також не забуваються: якщо не в людськй пам'ят, то, я впевнена, на скрижалях Небесного Отця записана кожна справд людська справа...

Пдсумовуючи все вищесказане, можу з упевненстю ствердити: благодйнсть дйсно найбльшим виявом гуманност, бо саме завдяки цй людськй здатност безкорисливо придти на допомогу ншим у цьому свт не зника добро.