написати вдгук про врш А.Малишко "лист до гречки"

Ответ:

Одню з широковдомих жанрових форм поез послання, тобто вршований лист, звернення до конкретного адресата з проханням, побажанням чи напучуванням. А. Малишко наповню його новим змстом, бо в Лист до гречки пише про звичайн реч поняття, але в осмисленн х пднматься до одвчних проблем людського буття. Загалом для поета характерне особливе ставлення до природи й усього живого: вони не просто захоплюють його свою красотою, а виступають мрилом людяност моральност. Предмети реч навколишнього свту А. Малишко персонфку, оживля, як, наприклад, у поез Соняшник:

Ото й всього, що внчик, як в мес,

Але той повернутий до нас.

Вн пвземл наснням пересяв,

А пвземл лишив ще про припас.

, навпаки, лричний герой поета перевтлються в явища природи (Я волошка, споконвк волошка..., Я камнь. Я зростати хочу..., Я небо. Я полонище вкв..., Я корчуватий без. Я фолет рай-дерева...). Так автор утверджу свй погляд на свт природи свт людей, вибудову власну модель натурфлософ, у якй мають панувати гармонйн вдносини мж усм сущим на земл, незаплямован суспльною практикою людини, досягненнями науково-технчного прогресу.

У поез Лист до гречки трохи нша тональнсть. Лричний герой згаду про мотори над полем рясним, як врзаються у майбутн. Це дина деталь з свту технки, отдал йдеться про буденн поняття сльського буття гречку, бджоли, росу, бо вони оточували лричного героя в дитинств, творячи особливу ауру, атмосферу радост, тепла, блага. Щоб передати настрй згртих материнською ласкою дитячих рокв, поет використову вдповдн тропи. Це й метафори (бджоли колихаються на втрах, бронза лта), й ептети (килими блоснжн медвянист, тоненьк шершав бджоли, весняна легенька пряжа, марево тепле, сиз ранки, бурштинов дзвоники). З безмежним почуттям любов передаються спогади про дитинство, що пдтверджуться вдповдним добором слв бджоли тчуть пряжу в марев теплм, затишок снв, оч дитяч налит росяною, живодайною, гречаною добротою.

Ця дилчна картина-спогад перериваться гркими згадками про голод, вйну знову про гречку, яка у важк часи рятувала людей, бо годувала кашею, замсть хлба молока. Змнються настрй цього уривка: скупо, одним-двома тропами А. Малишко малю бль горе цлого поколння свох сучасникв.

Закнчення поез урочисто-пафосне звернення до гречки, у якому тсно переплетено долю лричного героя з долею його втчизни, сторю, сучасним минулим:

Дочко мох гречкосв,

Сестро Днпра плуга,

Через вк тво бл вершечки

Нахиляються в оч мо!

Создатель проникливо поетизу непримтну сльськогосподарську культуру, яка для загалу асоцються з гречаною кашею, бо бачить у нй свордний знак Украни, вдчува дух предкв-гречкосв, восхвалять хню доброту, працелюбнсть, незламнсть на складних сторичних поворотах. Лричний герой органчно повязаний з рдною землею вн народився вирс серед блоснжних медвяних килимв гречки, яка захищала його, пдтримувала в найскрутнш хвилини.

Настрй цього незвичного звернення (адже традицйно в лтератур, в уснй народнй творчост оспвувались хлб, жито-пшениця), теплота щирсть нтонацй пдкреслються римо-ритмчними особливостями твору. Блий врш дозволив поету поднати схвильовансть лричного героя детальнсть розповд, високе буденне, надати поез емоцйно сили виразност.