,,Чорна рада" мй улюблений епзод

Епзоди:

1) Петро зараз догадавсь, що се, мабуть, чоловков дав бог родини абощо, так на радощах часту вся кого, хто б не йшов або хав улицсю. Юрба гостей збралась уже чималенька, все були мщане. Знат були мщане раз уже з того, що не носили шабель, тлько нж коло пояса: одн пани да козаки прогуливались при шаблях. А вдруге, знат були з того, що пдперзувались по жупану, а кунтуш носили наопашки (тод було если не пан або не козак, то по кунтушу й не пдперзуйсь, щоб нде носа не втерто). ще ж з того були вони знат, що не важились ходити у кармазинах: прогуливались тод в кармазинах тлько люде значн да шабльован, а мщане одягались синьо, зелено або в горохвяний цвт; убог носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було мщан личаками, а мщане дражнили козакв кармазинами.

2) Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонц; сам опасистий; довга, густа чуприна, пднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кнська грива; уси довг, униз позакручуван, аж на жупан звисали; оч так грають, а чорн, густ брови аж геть пднялись над тими очима, враг його зна глянеш раз: здаться, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче сразу пднме для тебя на смх. А другий був молодий, високий козак, тлько щось азатське; зараз видно, що не нашого поля ягода, бо до Сч сходились бурлаки з усього свту: прийде турок турка приймають; прийде нмець нмець буде запорожцем, аби перехрестивсь да сказав: "Врую во Христа суса; рад воювати за вру християнську".

3) Череваниха з дочкою сам не знають, чого злякались. Бо с гультя дуть не по людськи: не глядять дороги, а так куди здря мчаться по гаю; тлько все крутяться помж деревом коло ридвана; не попереджують ззаду не остаються. А кон наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть, як кози, то сюди, то туди помж кущами. Аж ужасно було дивитись, як та дика степова животина дряпачься копитами на кручу, то оте з круч кинеться в провалл, не видно стане, тлько глухо тупотить хропе у байрац. Наш не раз уже думали, що кнь перекинувсь вспять задавив здця пд собою; аж ось здець, як вихор, вискочить знов на кучугуру да й загра на сонц кармазинами.

Мом улюбленим моментом у "Чорнй рад" вибори гетьмана. Цей момент саме кульмнацю роману: чи зроблять козаки правильний вибр, чи оберуть гетьманувати ванця-лгуна, який тльки робив, що пдкупав люд грошима та горлкою; чи Сомка - людину, яка усма мощами хотла зберегти днсть крани, був за справедливсть та чеснсть. Хоча й Сомка не обрали гетьманувати, цей епзод у роман зостанеться мом найулюбленшим, бо саме вн викликав у мен переживання та рзн емоц - вд слпо над до розчарування.