Творчество Андрея Малышка(Текст) Помогите пожалуйста!

Вдповдь:

Пояснення:Найкращою подругою в житт Андря Малишка була псня. Змалечку полюбив , почувши вд сво матер, не розлучався з нею вс сво напружен лта.

Слова А. Малишка приваблювали Л. Ревуцького, М. Дремлюгу, О. Блаша, В. Крейка. А композитори Платон Георгй Майбороди стали його побратимами. Вони гаряче полюбили поета за його неповторний поетичний талант, за народнопсенну базу його поез. Понад 100 вршв поета були покладен композиторами на музику.

Любов до псн в А. Малишка вд його матер вги Остапвни. Вд не перейняв ц скарби народу, переклав у рядки свох поезй понс у свт.

А я, мов хлопчик, сню мрю.

Усе шукаю денек при дн

Ту псню-матр, надю,

рдну посестру мен.

У середовищ письменникв нхто не знав стльки псень, як Малишко, нхто не мг спвати х так гарно, як вн. А знакчний образ матер пронизував усю Малишкову поезю:

Де б не був я, у якм краю,

Я тебе, як мати, пзнаю

Денька твого краплина то мо лта,

Моя Втчизно, рдна, золота.

Обширно вдомий Рушничок поет написав разом з П. Майбородою для кнофльму Лта молод. Створювалися одночасно мелодя, слова. В уяв поета зявлялась рдна мати, портрет:

твоя незрадлива ласкава материнська усмшка,

засмучен оч хорош блакитн тво.

Вона врить у щасливу долю свого сина, тому дару вишитий нею рушник, що знакзу життву дорогу людини материнське благословення. Ця псня облетла весь СРСР, ндю, США. Вона краяла серця укранцям, як живуть далековато вд сво Батьквщини, нагадувала, чи вони дти. Кожен, хто спвав цю псню, згадував свою рдну матр. Слова мелодя псн проникають у саме серце.

Як же создавав сво псн-врш Малишко? нколи, слухаючи мпровзовану мелодю композитора на роял, починав добирати слова. Так виникла псня Ми пдем, де трави похил, що вперше прозвучала в фльм Долина синх скель. Прославив Малишко працю застенчиво сльсько вчительки:

Вчителько моя, зоре свтова,

Звдки виглядати,

Де тебе знайти?

На стол лежать зошитки мал,

Дтвора щебече золота.

летять, летять в неб журавл,

Дзвоник нби кличе молод лта.

Клька псень присвятив поет чудовй нашй столиц Киву. Пснею Бл каштани вн прославив известен кивськ каштани:

Бл каштани

Щастя мо.

Кивськ ноч,

Зустрч в саду

В серц куди не пду.

З великою любовю лризмом оспвав Малишко наш чудовий Кив у пору цвтння каштанв прекрасних весняних, соловних ночей у Кивському вальс:

Ноч соловн, ноч веснян,

Отдал поднпровськ наснились мен.

Знову цвтуть каштани,

Хвиля днпровська б.

Молодсть приятна, ти щастя мо.

А врш Чому, сказати, й сам не знаю живе в люд як псня пд назвою Стежина. Всього шстнадцять рядкв, але яку широку гаму почуттв розкривають. Можна уявити тягостно больного поета, бо врш, написаний за всм днв до його смерт, роздуми над власним життям. Кожна людина виновата вибрати соб стежину й пройти нею гдно:

На вечоровм виднокруз,

Де обрй землю обнма,

Нема кнця й в темнй луз,

Та й повороту теж: нема.

Кожне речення, кожна строфа спонукають до роздумв людину похилого вку, юнака чи двчину. Ця стежина в люди одна. треба прожити так, щоб, озирнувшись потм, не соромно було за пройдений шлях. Молодь вона примушу замислитися над свом власним життям:

Чому сказати, й сам не знаю,

Живе у серц стльки лт

Ота стежина в нашм краю

Одним одна бля ворт.

У кожно людини своя стежина, яка проходить через серце ку долю. Задушевна мелодя (музика П, Майбороди) допомага ще глибше розкрити дейну сущность врша. До глибоких роздумв спонука нас цей дуже просто майстерно скомпонований врш. Людське життя, як ота стежина, безперервне. Життва дорога не повертаться вспять, але й не зника безслдно.

Спв Андря Малишка колись брав за серце його друзв: поетв, композиторв. Його врш-псн тривожать душу багатьох людей, тому його псенна творчсть буде жити доти, поки живе Украна й укранський народ