Мо роздуми над вршем Мсяць на неб,зроньки сяютьСрочно!!!Будь ласка допоможть дам

За народними лричними пснями про кохання можна вивчати нравственно-етичн норми взамин наших пращурв. Ц норми, як псн, створювалися десятилттями столттями, але незмнними залишалися чистота взамин мж юнаком та двчиною, взамна повага магчна сила почуттв, що залишаться нерозгаданою дотепер:

Мсяць на неб, зроньки сяють.

Тихо по морю човен пливе.

В човн двчина псню спва,

А козак чу, серденько мре.

Здавалося б, прост зрозумл слова, а так глибоко торкаються найпотамнших струн душ. А вже за мить ти вдчуваш для себя живописцем пд твом пензлем народжуться тиха укранська нч з мсяцем зорями на неб. По морю пливе човен, а в ньому спва двчина, глас далековато чути серед нчно тиш. А найперше псню чу закоханий козак. Щоб передати його почуття, кращого вислову, як "серденько мре", навряд чи придумаш. Судячи з лричних псень, складаться враження, що наш пращури не злее передавали за допомогою псн сво почуття, а й розповдали про сторю свого кохання, вели псенний далог, освдчувалися в коханн чи давали вдкоша. Адже в псн двчини з човна у темному мор розповдь про кохання, про те, як любилися, як розйшлися "тепер навки зйшлися знов".

Оч у лричних пснях дзеркало душ. Оч не збрешуть, оч не зрадять. взагал оч двоч у пснях окремий об'кт захоплення юнака: "темн, як нчка, ясн як день!" з окремих псень про кохання можна створити образ деально двчини: темн оч, чорн брови, довга коса. справд, оч мають бути темними чи карими, але обов'язково ясними, тобто чесними правдивими, у яких юнак знайде вдповдь на сво почуття. Про магчну (навть вдьомську) силу глаз пдкреслються у останньому рядку псн: "де ж ви навчились зводить людей?" Вже дещо традицйно склалося в народних пснях, що двчина, яка пдкорила серце юнака, надлена колдунчною, навть мстичною силою.

З деальним образом двчини в лричних пснях усе зрозумло. От тльки в образ козака, на мою думку, чимало суперечностей. Мужнй, хоробрий вдчайдух, який де на смерть заради втчизни, заради козацького обов'язку раптом нжний, романтичний, навть сентиментальний коханець... Щось не дуже вриться. Хоча вд часв Гомера, Вергля середньовчного герочного епосу вропи бачимо мужнх вонв мореплавцв, як не соромляться свох слз. Скажмо, Одссей плаче через те, що скучив за домвкою дружиною. Мабуть, такими вони й були лицар-козаки. Можливо, саме з таких суперечностей чоловчих нравв народилися безсмертн лричн псн про кохання:

Псня ти приятна, псня ти люба

Все про кохання, все про любов.