"Образ жнки в укранських народних пснях думах" За час-два можно

Образ Марус Чурай образ митця свого часу, який органчно зливаться з образом Украни. Постать реально двчини з народу, обдаровано чарвним гласом поетичним свтосприйняттям, вироста до символу, нби вбираючи в для себя духовний потенцал Втчизни. За словами вана, Маруся це глас Украни, душа . Звитяги наш, пытки руни безсмертн будуть у словах, каже про поетесу ван скра. Таку ж характеристику да двчин й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що псн як перло многоцвтне, як удивителен скарб серед земних марнот.

Справжнй митець, Маруся, надлена даром глибше й гострше за нших вдчувати свт, близько перейматися людськими радощами стражданнями. У свдомост читача образ Марус Чурай зливаться з образом Украни не злее тому, що пдносять до символу нш геро роману, а передусм через те, що в нй уособлен кращ моральн риси укранського народу, його найвищ духовн злети, кращ моральн переконання судження митця сво доби, оскльки тема митця мистецтва проходить через сторичний роман у вршах Маруся Чурай наскрзно. У залежност вд художньо мети твору письменники по-рзному трактують отруння Марусею Гриця. М. Старицький стверджу, що для Марус кохання до Гриця мета життя. Вона не згодна н за яких умов розлучитися з свом коханим, а тому готу отруту для их обох. Погибель повинна була поднати закоханих навки, бо у иному потойбчному свт нема ворогв, нкому буде вже х розлучати. Проте Гриць помилково випив увесь трунок помер сам. Маруся збожеволла.

О. Кобилянська картину отруння Гриця залиша поза сюжетом твору. А читача наводить на думку, що Тетяна (читамо Маруся) власноруч збрала злля отрула Гриця, помстившись хлопцев за зраду. Не даремно ж письменниця да й прзвисько Туркеня. Вона запальна, ршуча, здатна на висок почуття, не розум брехн, не проща зради. Сама також гине.

Маруся Чурай Лни Костенко не ма нчого спльного з помстою, злочином. Вона митець. душа спва пснями народу. Вона здатна на страждання, на помсту н. Отруту героня роману приготувала для для себя, бо не могла бльше складати псн, душа болла, покривджена Грицевою зрадою. Нмий поет то вже не поет. Маруся хотла отрути себе, а Гриць випив отруту випадково. Погибель коханого ще бльшою мрою покрпила страждання. Псля його смерт Маруся не написала жодно псн, навть псля того, як виправдав суд, померла, бо не виправдала сама для себя.