аналз роману "Диво" Загребельного.

Композиця Чуда нагаду архтектуру храму, образно вдтворену в роман: незвичайнсть планв, переходв, добудов, але у свавльнй асиметричност криться доцльнсть гармоня. Усе наче псня рдно земл.
Заспв до Дива та епграфи до кожно з його частин глибоко занурен в змст, вони промовляють щось важливе, кидаючи додаткове свтло на задум тему. До роздлв про XI ст. взято вислови з лтопису Нестора це доречно. У самй назв, наприклад, Рк 1014. Лто. Болгарське королевство, злее лтописна констатаця. А в епграф вираження гнву, скорботи й непримиренност людського сумлння до взантйського деспота, прозваного Болгаробойцею за ослплення чотирнадцяти тисяч полонених: Толи не будет межю нами мира, оли камень начнеть плавати, а хмель.
Софя Кивська один з головних геров роману. Цей мистецький витвр змальовано як незвичайне чудо, що несли не кнчаться й не переводиться. читач роману стають свдками творення цього дива, знайомлячись з будвничим Соф Кивсько Сивооком. Талановитий древлянин багато блукав по Рус, був ченцем у болгарському монастир, згодом потрапив до Взанти и працював у константинопольського майстра як будвник и оздоблювач храмв. Згодом, дозрлий у свому талант и розумнн життя, повернувся до Кива, у рдну землю. Повернувся, щоб створити Софю, собор, у якому використав традиц предкв та досвд, набутий по всх свтах. Вн чудовий талант, майстер у мистецькому подвигу, котрому вддав для себя до останку.
П. Загребельний у свому роман зумв показати сторю Украни, обднавши три шари: давнину, Другу свтову вйну й сьогодення. А головний обднуючий центр це образ Соф Кивсько, незвичайного чуда з див во всем полунощи земном. У роздлах роману, де розповдаться про окупований фашистами Кив, а також про мирне життя геров у шстдесят роки, ус персонаж повязан з собором. У роки Велико Втчизняно вйни есесвець Шнурре за наказом фюрера хоче вирзати найкращ фрески для музею в гтлервському Лнц. Учений-сторик Гордй Отава перешкоджа йому цною власного життя. Син Гордя, також сторик, настльки закоханий у собор, що не може вдмовитися вд цього чуда навть заради кохання.
Собор звязу поколння, разговаривать з нами про минуле, про культуру нашого народу. Одночасно з Храмом Олеся Гончара роман П. Загребельного Чудо заклика сучасникв берегти собор людських душ, будувати майбутн свого народу, його добробут щастя. Створений майстром образ Соф Кивсько проступа крзь млу столть втлю невмирущсть духу укранського народу. За довгу сторю свого снування рзн завойовники намагалися знищити це чудо, та знову й знову поставав собор. Вн стояв уперто, несхитно, вчно, так нби не будований був, а вирс з щедрот кивсько земл.
Читаючи Чудо, ми нби переносимося в часи тисячолтньо давност Кивську Русь. Отже, твр про далеку сторю, если на змну язичництву прибывать нша вра християнство. Ми стамо свдками цього конфлкту. Автор подав дею, яка була колись, що вками формувалася. Вимисел, фантазя Павла Загребельного в Див органчно переплтаються з реальним сторичним тлом тогочасного життя Кива, Новгорода, язичницько пущ, доповнюючи та поглиблюючи сприймання зображуваного. Реальною подю й будвництво храму Соф Кивсько.

Але у твор и авторський домисел, що дозволя йому полемзувати. Так Загребельний писав: Письменников нод можливо потрапить до рук документ тако сили, що неминуче виникне бажання перенести його на сторнки роману чи повст, побудувати цлий роман у цьому документ. Та если не буде при цьому необхдного художнього переосмислення, коли письменник не виступить у рол живописца-творця, документ залишиться тим же, чим вн був спочатку, някого художнього твору ми не одержимо. Сивоок вигаданий герой, уся його сторя мандрв свдомо введений автором пригодницький елемент: Вся ця сторя вигадана. Пустивши Сивоока в мандри, я дав читачев поживу, розширив географю, залучив до сюжету деяк реальн сторичн под. Скажмо, ослплення тисяч болгар це факт, записаний у хронках (П. Загребельний).