твр на тему"У повст Захар Беркут зображено"

Под вдбуваються 1241 року. Дворянин Тугар Вовк прибува з донькою Мирославою у Тухольщину в Карпатах, де князь Данило подарував йому земл. Максим, син мсцевого старйшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, та Тугар Вовк категорично проти хнх стосункв.

Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступа у конфлкт з общиною тухольцв, як звикли жити незалежно. Протистояння досяга апогею, если Тугар Вовк пд час ради вбива Митька Вояку, котрий мав свдчити проти нього, громадина проганя вбивцю. Залишивши загн вонв охороняти свй дм, дворянин з Мирославою де до монголв, на бк яких перейшов ще пд час битви на Калц.

Згодом Тугар Вовк супроводжу десятитисячне монгольське вйсько пд командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зткненн з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попада в полон. А невдовз за порадою Захара Беркута перекрито потк, долина села, в якй знаходяться монголи, почина затоплюватись. Бурунда пропону обмняти життя Максима на свободу, але йому вдмовляють. Тод вн замахуться, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк вдрубу йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне вйсько монголв мертве, а Максиму вдаться врятуватись. Вдчуваючи що помира, Захар Беркут виголошу пророч слова: громадську днсть, завдяки якй було здобуто перемогу, буде втрачено, лих часи настануть для народу, але з часом вона вдродиться, настануть щаслив часи вдновлення. У кнц твору создатель риторично запиту, чи не установилась та щаслива доба, про яку, помираючи, разговаривав старий Захар Беркут.