текст миниатюра незвичайни пригоди Али в очень неполадки помогите пожалуйста

 Пхе! Велика бда без дверей! Може, тоб сподобаться кмната без лжка, без опалення, без водогону стел або зовсм без стн?

Недоштанько подумав додав:

 А оце тоб, мабуть, пдйде! кмната без телефону!

 А хба тут кмнати з телефонами?  здивувалася Аля.

 Н, нема.

 А взагал в Недоград хоч один телефон ?

 Н, нема.

 То чому ж тод мен кмната саме без телефону!

 Та саме тому, що його в нй нема!

Якась нсентниця! подумала Аля спитала:

 А кмната, у якй би все було, ?

 Н, нема!  гарикнув Недоштанько.  Не забувай, де ти знаходишся! й пропонують одну з найкращих кмнат, а вона ще й носом крутить! Бери, поки не пзно, живи!

 Але я не желаю здесь жити! Я хочу додому! Мен у вас не подобаться!

 Ха, вдкрила Америку! Нам усм здесь не подобаться!  роздратовано буркнув Недоштанько.  А раз ти сюди потрапила, значить, тоб теж чогось не вистача, ти мусиш здесь жити!

 А от вистача, вистача! Я не желаю не буду здесь жити!  розсердилася Аля навть тупнула ногою.

 А куди ж ти поднешся?  хидно запитав товстун.

 Ну-ну, не треба сваритися!  втрутився Недоладько. Я саме збирався тоб пояснити. Вона хоче йти до Недороля Десятого. Що ти на це скажеш?

 Скажу, що вд усього цього треба вдмовитися й забути!

 Це ж чому?

 Бо якщо двчинц пощастить дстатися до замку, там неодмнно схопить Перший Недорадник гоп!  розпатлано голвки наче й не було! Ось чому!

 А хто вн такий Перший Недорадник?  спитала Аля.

 Про це ти зможеш дзнатися, як тльки ступиш ногою до замку!  ущипливо мовив Недоштанько , грюкнувши дверима пшов до будинку.

Недоладько лагдно поклав руку Ал на плече.

Не зважай на нього. Вн взагал добрий чоловк. Тльки характер ма кепський. А тепер я вдведу для тебя до королвською замку.

вони пшли вулицями м100.

У мене в замку знайома служниця  здесь Недоладьк затнувся почервонв.  Вона проведе тебе до замку. А там ти вже сама  вн розвв руками, нби вибачаючись, що там уж нчим не зможе й допомогти.

Незабаром вони опинилися на площ перед замком. Йому не вистачало злее одно башти, а велетенському годиннику центрально веж хвилинно стрлки. Тому годинник показував тльки години.

Недоладько звернув на стежку, що ледь виднлася у хащах височенно лободи та лопухв. Невдовз прстукав вн у маленьк залзн дверцята. Почулися кроки. Дверцята з немилосердним скрипом вдчинилися, Недоладько ступив за порг разом з Краснею.

Вони опинилися у вузькому напвтемному коридор. Його освтлював тльки недогарок свчки у залзному свчнику, який тримала тоненька двчина. Аля потроху почала звикати до всляких несподванок. Але вигляд двчини все-таки здивував. Обличчя незнайомки геть усе було вимазане попелом. Одягнена вона була до пояса у старий лантух, зате вд пояса до пят спадала шовкова спдниця, гаптована золотом оздоблена мереживом. З-пд не виглядали маленьк нжки. Права взута у кришталевий черевичок, лва у деревяний.

 Що, гарно я вбрана?  розсмялася двчина, побачивши, як отетерло розгляда Аля.  Невже ти мене не впзнала? Таж я Недопопелюшка!

поки вони йшли довгим коридором, у Недопопелюшки н на мить не закривався гарненький ротик.

 Уявляш?  щебетала вона.  Я вже малюсенька стати принцесою! Дво двчаток-жовтенят розповдали про мене Казку для малят у пдшефному дитсадку. раптом через мене вони посварилися! Здна з них доводила, що сукня у принцеси виновата бути блою, а друга рожевою. Так вони й недоказали казку до кнця! От я й залишилася така,  вона показала на сво вбрання.  А отдал! Дал я малюсенька одружитися з царевичем!

Здесь Недопопелюшка коварно взглянула на Недоладька знову заторохтла:

 Проте я зовсм-зовсм не шкодую, що так сталося. Розумш, ус принци це матусин синочки. А з мене яка принцеса? Тому й звуть мене Недопопелюшкою. Зате я потрапила в крану Недоладю познайомилася з Недоладьком. А що з тобою трапилося? Ти издавна здесь? Де твй дм? Тоб тут подобаться?

Невдомо, скльки б ще запитань посипалося на Алю, якби вони врешт не дсталися до кухн. У камн забавно палахкотли дрова.

Недоладько присв ближче до вогню сказав:

 Помовч хвильку, Недопопелюшко Зараз вона тоб все розповсть.

Аля розповла Недопопелюшц, як опинилася у Недолад.

 Але я не хочу лишатися здесь,  продовжувала вона,  Я желаю додому. Тльки не знаю, як звдси вибратися. Проведи мене будь ласка, до Недороля Десятого. Може, вн допоможе мен, - попросила двчинка.

Почула ц слова Недопопелюшка враз спохмурнла.

 Спробуй,  задумливо мовила вона.  Хоч не врю, що наш Недороль зможе тоб чимось допомогти. Я проведу для тебя до нього, хоч нас може спймати Перший Недорадник!  ршуче додала вона.