Твр народнсть мови вана котляревського в поем енеда

Сповнене народного гумору й дотепност зображення пекла та його мешканцв у третй частин поеми. У пекло создатель вдправив дуже знайомих укранським селянам персонажв, що отруюють мирне смейне життя злих свекрух та мачух, лайливих зовиць, невсток. Отдал стоять "п'явки людськ", що теж вдом народов не з мфолог, а з повсякденного життя: начальники, десяцьк, соцьк, судд, стряпч. Не обмина Котляревськй тих, що прикидаються святими, волоцюг, п'яниць, неврних дружин.

А в самому жахливому мсц розмщено народних катв: то пани, що з людьми поводяться грше, нж з тваринами, попи, що обдурюють люд, шахра-купц, сутяги.

Дя поеми розгортаться отдал, разом з Енем ми бачимо нарешт праведникв. Але й рай там не попвський, а козацький:

Для них все празники були;

Люльки курили, полягавши,

Або горлочку пили...

Потрапивши нарешт до сберегалв Тбру, Еней його товариш освоюють цю землю. Чимало подй та бов ще трапляться, доки не втручаються боги. Бйка на земл перебегать у бйку на неб там богин поводяться, як лайлив сусдки, що б'ються за якийсь мотлох:

Венера лайки не стерпла,

Юнону стала кобенить...

Закнчуться "Енеда" перемогою Енея та здйсненням пророцтва. Але ми неохоче залишамо героя, що замсть дальнего троянця постав перед нами в образ радостного, вдважного парубка, вигодуваного Сччю.

Котляревський зробив свою поему дйсно народною. це не тльки тому, що геро одягаються та дять як укранц, а й тому, що в х нравах вн вдобразив найважливш риси укранського народу: смливсть, завзятсть, почуття гумору, умння посмятися над деякими своми вадами, життрадснсть.