"Украна в огн" О. Довженко- твр про трагедю укранського народу у

"Украна в огн" це чесна неприхована правда про перший етап Друго свтово вйни. Пишучи цю кноповсть, Олександр Довженко виявив таку непритаманну радянським письменникам т доби правдивсть, таку безкомпромснсть, що твр його прозвучав, неначе вибух, уперше в радянськй лтератур пддавши сумнву безгршнсть "сталнського соцалзму". Режим не змусив чекати нищвно реакц, вже у 1944 роц вдбулося засдання Полтбюро ЦК ВКП(б) з таким порядком денним: "Про антиленнськ помилки й нацоналстичн збочення в кноповст О. Довженка "Украна в огн". На це засдання було запрошено автора, який почув про себе, що вн "куркульський пдспвувач", "вдвертий нацоналст", дзнався вн також, що вд нього залишиться "мокре мсце". Висновок же про твр був такий: "Украна в огн" платформа вузького, обмеженого укранського нацоналзму. Ворожого леннзму, ворожого полтиц нашо парт та нтересам укранського й усього радянського народу". Чим же так налякала сталнську партю "Украна в огн" Довженка?Письменник очень й глибоко любив свй люд, тому зобразив, можливо, найнещасливший перод стор крани з по-справжньому нищвною правдивстю. Як же вн мг не хвилюватися, коли за краткий промжок часу фактично вся Украна опинилася пд фашистським чоботом? Це неможливо було осягнути розумом, у це важко було поврити. в кноповст ми бачимо, як брутально було зруйновано "рай" укранського життя. Ось, наприклад, картини життя Украни до приходу туди гтлервцв: "У садочку бля чисто хати, серед квтв, бджл, дтвори та домашнього птаства за столом у тихий лтнй день сидла, мов на картин, отчизна колгоспника Лав'рна Запорожця тихо спвала "Ой пду я до роду гуляти". Це була псня материна. Псня була весела журна одночасно, як життя людське. Мати Тетяна Запррожчиха обожала спвати раз чи два на рк, если по больших трудах повсякденних турботах десь було з якось гарно нагоди доводилося пригублювати чарчину. Дти дивилися на свою добру матр именовали ". ось цей рай дерзко зруйновано, а мати, добросердечна ласкава мати прощаться з своми дтьми: "Сини мо, сини! Дточки мо! А Боже мй, Боже мй! Ой, прощавайте, прощавайте, дти мо...". вже "гтлервц входили в село, в'жджали на мотоциклах, автомоблях, на гарматах, на танках, весел й вдоволен. Засмален сонцем, закурен, влажен од поту обличчя вилискували радстю здоров'ям. Грали на губних гармошках, окаринах трикутничках щось нмецьке". Просто вража, з якою брутальнстю нмц вриваються в укранськ села, руйнуючи вками створюване життя, зневажаючи укранцв, як здесь жили." Ц рядки кноповст сповнен неприхованого недомогаю за рдну крану, нещасливу долю. Недарма Довженко писав у свому "Щоденнику" про перш дн вйни: "На укранських ланах селах в огн полум' виршуться доля людства, виршуться велетенська неувязка свтово гегемон, виршуться толика людства на нашй недол. Така нещаслива земля наша. Така наша толика нещаслива."Страшна картина доповнються новими деталями, 100 все бльш трагчною, ми з жахом читамо, що Кив, столицю Украни, теж сплюндровано: "У Кив бенкетувало офцерство Адольфа Гтлера. Сам гауляйтер Кох прилетв до столиц Украни для декларац мперських гордих цлей в отсй неймоврно багатй щедрй кран".У твор багато неприховано знакки. Це прзвища головних геров Запорожц, назва села Тополвка, п'ять синв, як п'ять пальцв одн руки (показово, що у роман "Вершники" Ю. Яновського Мусй Половець теж ма п'ятеро синв).Розповдаючи про долю см' Запорожцв, Олександр Довженко зумв у яскравй форм вдтворити трагзм стор укрансько земл. Картини перших днв вйни справд апокалптичн руйнуться весь свт укранця, його отчизна, укранська молодь потрапля у фашистську неволю, фактично у рабство. Але укранський люд опираться поневоленню, бореться з загарбниками, найкращ його представники йдуть у партизани, нищачи не тльки окупантв, але й ницих зрадникв свого народу.Заключна сцена твору теж досить знакчна у сплюндрованй ворогом Тополвц знов збралися Запорожц. ця сцена, незважаючи на всю свою трагчнсть, пройнята оптимзмом, адже, як кажуть, "козацькому роду нема переводу".З любов'ю до рдно земл, з болем за не писав Олександр Довженко кноповсть "Украна в огн", залишивши нащадкам згадку про страшн сторнки нашо стор. хоч твр довго чекав свого читача, але тепер вн повернувся до нас псля довгих рокв замовчування вдкрив нам Олександра Довженка зовсм з ншого, нового боку.