черта головного героя з оповдання Дивак

Дивак цитатна черта Олеся. 
 Олесь спокойно стоть бля порога, слуха. Вн ще малий, головою ледь до клямки дста. Оч в нього чорн, глибок, як вода в затнку, дивляться обширно, немов одразу хочуть збагнути увесь свт;   Олесь любить зиму. Йому подобаться робити перш протопти в заметах, знмати снгов очпки з клкв у тинах;   ще обожать Олесь малювати на снгу всяку всячину. Присяде навпочпки й водить пальцем сюди, туди пха закляклого пальця в рот , гримаючи чобтком об чобток, милуться свом творнням;   Олесь нахиляться, крекче, пильно мружить око. Пальтечко в нього товсте, а сам узкий; важко нахилятись: дух спира, пд очима набряка, тому кожен сучок птицею вздрваться;  Олесь згарячу няково посмхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду улю пд оком , ковзаючись, побрв до школи;   Олесь уявив соб, як гарно сразу у луз, побг у верболози. Там вн блукав до самого вечора. Обмацував холодн пташин гнзда, в мерзлу калину;  Олесев не хотлось пирога, але вн зрадв примиренню , щоб вддарувати товариша, хутенько занишпорив по кишенях, дстаючи звдти духмян верчики хмелю;  Олесь ще дужче захвилювався, ледве не заплакав вд щирост солодкого почуття братерства. Вн ухопив ремезяче гнздо й обома руками подав його Федьков;  Олесь соромязливо хова обличчя в рукав;  Олесь бжить пдтюпцем раптом помча, що дерева теж бжать, кружляють, ховаються одне за 1-го, немов у жмурки грають. Олесь зупиняться дерева завмирають;   Олесь винувато пдсьорбу носом;   Олесев зробилося сумно. Закортло швидше туди, в село, де снг плете навколо електричних лхтарв густ рожев ст, й привтно свтяться вкна в хатках;   Олесь глибше зарився в подушку тоненько заскмлив;   Олесь непомтно для для себя заснув. А вноч крзь сон благав матр розповсти казку про васика-Телесика.