Поясни як у твор Лни Костенко "Кольоров миш"поднуться фантастичне й реальне.

Поезя Лни Костенко Кольоров миш про нестандартнсть почуттв, оригнальний пдхд до сприйняття дйсност. Талановита поетеса так переплела в невеличкому твор уявне, фантастичне реальнсть, що мимовол перед нами за рядками врша постають художн образи, наче на картин.

Уявмо соб середньовчне м100. У ньому темно вд диму вогнищ, на яких спалюють людей, котр насмлилися думати чи жити по-ншому. Наук тут ще не знають ладом. Отже, населення м100, темне, неписьменне, просто визна вдьмою чи чаклуном того, хто мислить чи чинить накше, нж нш. Суддя в судейськй чорнй мант злее пдсилю птьму юрби. Такими художнми образами змальову Лна Костенко реальнсть.

Коли читаш поезю, здаться, що поетеса сама присутня на тому трибунал, на який приводить розлючений сусд пдсудну Анну, якй, може, з 10 рокв. Вона також бачить багряне кленове листя, що покладене на стол, як доказ. Може, маленька Анна на трибунал це сама Лна Костенко, якй також довелося свого часу пережити несправедливий трибунал. врш теж незвичайн, як кольоров миш, яких робила з жовтих листочкв двчинка Анна.

Суддя також живе у свой буденнй реальност. Якщо сусд вдчува моральну шкоду вд того, що миш яскрав, то суддя намагаться знайти прозачну пдставу для покарання чогось неповторного, духовного. Вн звик виносити вирок. Для нього кожен, хто на лав пдсудних, винним. Потрбно злее знайти докази ц вини чи х пдтасувати.