Свойства героев из творенья "Дорогою цною" , (Свойства из текста)

Соломя вродлива сильна жнка. Вона ма високу мцну, як на доброго мужика, постать, гарне, свже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно блло при картатому очпку й пасмах чорного волосся. Тяжким нерадсним було життя Солом, яку пан мощью вддав замж за нелюбого чоловка. Щоб визволитись з цього подвйного рабства вд помщика нелюба Соломя разом з Остапом тка за Дунай. Енергйна, вольова, дужа, врна подруга Остапа, вона терпляче переносить вс злигодн мандрвного життя не раз допомага Остапов в дороз, ряту його з бди. Самовддано бореться Соломя за життя Остапа: вона виводить його з плавнв, невтомно працю, щоб заробити соб й йому на проживання, прода свй одяг, щоб викупити Остапа в жовнрв. Найяскравше виявився герочний нрав Солом готовнсть на самопожертву, если вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як поранений Остап у плавнях з останнх сил боровся за життя, так тепер Соломя, тонучи, напружу вс сили, щоб дстатися до берега, бо там так гарно, там ся сонце, там зелено, там небо син, там радсть, життя Душа рветься до сонця. Трагчна толика Остапа Солом, х поневряння в Туреччин свдчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.

Риси характеру Остапа Дорогою цною а) мужнсть бунтарство; б) ненависть до панв; в) щирсть доброта; г) ршучсть винахдливсть; д) здатнсть до ризику; е) терпимсть волелюбнсть; ) нжнсть чуйнсть у ставленн до Солом; ж) врнсть у коханн; з) працьовитсть, любов до земл; и) оптимстичнсть, життлюбнсть. Черта Остапа Дорогою цною Остап Мандрика герой оповдання М. Коцюбинського Дорогою цною виховувався на герочних традицях предкв. Змалку вн заслуховувався розповдями столтнього дда, який ходив у Сч, а потм рзав панв в Уман (пд час Колвщини). Ц чарвн слова розпалювали кров у хлопця, будили його уяв картини вльного життя. Т билиц-казки про Сч, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затавши дух й не зводячи розжеврлого ока з уст ддових, будили в дитячй голов химерн мр, вояцький запал. Вирсши, Остап побачив, що пани перетворили люд на худобу, побудували свй добробут на злиднях гор крпакв. Смливий волелюбний юнак заклика селян висунути шию з панського ярма. За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого шкуру здерти, вддати в рекрути. Вн не раз закликав до боротьби з панами нших селян, нагадуючи, що не так издавна минули т часи, если укранц боролися за сво права: Не так мен ужасно ляха, як злсть бере на наших людей: застромив   вл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що Однак його де не знайшли вдгуку, але ворога в обличч пана вн таки знайшов. Вн заклика селян Висунути шию з панського ярма. За таку свавльну вдачу, пан виршив вддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломю, котру тим часом насильно видав замж. Так крпацьке життя суперечило життвим принципам волелюбного Остапа, тому вн виршив втекти: Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму все ж краще на вол, нж пд паном. Остап виршив покинути рдний край вткати на вльн земл по той бк Дунаю, де колись оселилися запорзьк козаки псля зруйнування царськими вйськами Сч. Герою був знайомий на рднй земл кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка все це було йому знайоме, промовляло до його. Йому жалко було залишати ветхого, кволого ддуся, тягостно було розлучатися з коханою Соломю, покидати, може, навки рденьке село. Але нездоланне прагнення вол перемагало ц почуття. Герой не самохть утк з Украни. Недоля вигнала його на чужину. Саме про це свдчить його настрй, если вн опинився за Дунам, йому зробилося забавно й просто. Та хоч вирвався вд пана Остап, але ще багато злигоднв довелося йому зазнати в пошуках вол. При першй спроб переправитись через Дунай Остапов й Солом не пощастило: вони ледве не потрапили до рук сторожових козакв. Переборюючи величезн труднощ, нелюдську втому, вони нарешт за допомогою мельника Якима переправились через Дунай. Бодай ти запалася, треклята крано, з твоми порядками! гукнув Остап, опинившись на чужому берез. нби у вдповдь на це з другого берега пролунав у темряв пострл тяжко ранив Остапа. Герой не боться смерт, вн хоче жити, бо свт такий красивий, бо йому хочеться глянути на сонце, побачити свт божий, людей, обняти Соломю.