Твр яка поезя симоненка тоб сподобалась найбльше

Мабуть, нема людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гдна називатися людиною? Що залишить псля для себя нащадкам? Замислююся над цим яРазмышляю, що людина вдрзняться вд нших створнь природи духовнстю, здатнстю до розумння всепрощення. Звсно, що кожна особистсть неповторна! Але вважаю, що завдання кожного робити свт навколо для себя добршим, бльш гуманним, допомагати ближнм, довряти, розвивати сво творч здбност, поважати нших. Ми вс прагнемо жити комфортабельно. А душевний комфорт можна мати тльки тод, коли сам робиш благо й у вдповдь отримуш таке ж ставлення вд нших. Думаю, що злобно й нелюбовь спустошують людину, а значить частково знищують .Нещодавно на уроц лтератури ми вивчали врш В. Симоненка Ти знаш, що ти людина?, де поет розкрив мсю людини на земл: творити благо, жити за законами морал, поважати й цнувати неповторнсть людсько особистост:Ти на земл людина, хочеш того чи нУсмшка твоя дина,Пытка твоя дина,Оч тво одн.Создатель наголошу на тому, що кожна людина неповторна, ма право на повагу, любов, щастя свободу. У поез порушено ще одну важливу делему швидкоплинност людського життя. Ми ще молод, здаться, усе життя попереду. Але насправд денек пролта за деньком. Здаться, учора була весна ось теснее оснь за вкном вкрива золотим дощем вулиц. Завтра, завтра, завтра так мина життя, разговаривали давн римляни, можливо, завтраБльше для тебя не буде.Завтра на цй земл  нш ходитимуть люди,    нш кохатимуть людиДобр, ласкав й зл.Нередко ми забувамо сказати тепл слова любов рдним, допомогти друзям, сподваючись на завтра. В. Симоненко звертаться до пас, читачв, з проханням жити повно, цнувати кожен денек: жити спшити треба,Кохати спшити требаГляди ж не проспи!Але що ж треба зробити мен, щоб бути дйсно Людиною? Вважаю, що повинен сумлнно навчатися, потм обрати спецальнсть до душ, а ще створити мцну отчизну. Також хочу бути врним приятелем, люблячим вдячним сином, людиною, на яку завжди можна покластися. Желаю жити так, щоб мене поважали.Невже цього замало, щоб бути Людиною?Твр Василя Симоненка Ти знаш, що ти людина? можна вважати гмном людськй гдност. Ц рядки, звернен до сучасникв, прозвучали в умовах виховання поваги до держави, а не до людини. це знаменною ознакою того часу, зараз ми вже знамо, що то був тоталтарний режим. Бо, не дай Боже, звичайна людина усвдомить таку просту рч, що вона ма власну гднсть не тому, що це визна держава, а просто тому, що вона людина. Тож запиту поет: Ти знаш про це чи н? Ц слова звернен до нас на багато рокв уперед, если ми сам будемо зставляти сво вчинки з цю простою фразою.Василь Симоненко належить до тих письменникв, яким не судилося за життя бути визнаними на державному рвн. Держав так митц не були потрбн, бо вони свом словом ставили пд сумнв деологю та д влади. Як же можна допустити таке, щоб поет замсть того, щоб прославляти партю, вождв, як разумно керували всм народом, раптом простим зверненням, нколочено натякаючи на те, що людина, людське життя найбльшою цннстю, а не рдна партя, пдточу саме корння пануючо деолог. Безперечно, цього не могли допустити. Тому й прийняв поет смерть, що залишила дуже багато запитань, на як ще й дос не знайдено вдповдей. Але вн встиг звернутися до нащадкв з словом, що спонука до роздумв.