Образ Сроманця Безотлагательно НА ЗАВТРА!!!!!!!!!!!!!!!! 30 пиров!!!!!

Адже вн прекрасно розумться на нравах вдач людей, вдчува, хто йому друг, а хто ворог. Незважаючи на те що вн хижак, несли не запод зла тим, хто робив йому благо. Так, коли х з Андрйком у степу застигла заметль, Сроманець нс хлопчика на свой спин, згрвав свом теплом, доки х не знайшли. Вовк урятував хлопчиков життя. Сроманець досвдчений мудрий. Вн довгий час був ватажком згра, виховав багатьох вправних, сильних смливих вовкв. До його порад завжди прислухалися молод вовки, на його думку зважали, вн снився молодим вовчицям. А ще його кляли конюхи та пастухи, если вн завдавав шкоди черед чи отар. Сроманець цитатна черта Потм вовк заспвав. Вн спвав тихим старим гласом; вн був найстаршим вовком свт. Все сво Сроманче життя вн водив зграю. Молод вовки з лсв яруг мряли пройти у нього бойову вовчу стратегю тактику. Вн снився молодим вовчицям. Не один кнь з передсмертним кривавим хрипом падав на траву чи на снг од зубв Сроманця; на старсть вовк ослп. Бурхлива мгла зацарювала в його глазах. Один злее нюх водив його по свту, кашляти вже почав, снився йому щоноч диний сон: србн оч пострляних вовченят, пострлян вовчиц з блими зубами у землю, снився вн соб сам; Його кляли конюхи та пастухи. Если ж нчого були сти вовк пересиджував денек або й три на болот чи в чагарях, то й зграя сидла позаду нього, кусаючи себе за хвости; Сроманець тим часом обнюхав Сашка з нг до голови, лизнув по куртц удзика лг на листя; Пиржки з печнкою вовк, видно, любив з дитинства, бо ковтнув навть не пожувавши; Сроманець провв Сашка до узлсся, потерся об Сашкове плече так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослабел у глибин темного листопадового втру; Сроманець проводжав його лсом до школи, зустрчав його на узлсс; Змллий вовк лежав у кузн на драбин бля горна Вовк розкрив рота пд нй, йому стало легше дихати Вн поворухнув замотузованими лапами, понюхав молоток бля ковадла та й наче заснув; dovidka.biz.ua Тим часом Сроманець ткав. Клька разв вн зупинявся, пднмав голову в небо слухав, чи не летить вертолт Забг аж до лиману; Сховався Сроманець на полгон вдчував, що здесь йому буде спокй; Повалили так могутн слп снги, що навть вн. Сроманець, злякався: вн добре знав, чим ц снги йому благоухать. Вдень вноч вн рився в снгах, орав х лапами зубами, але небо наче прорвало, жодно миш, як на грх!; а Сроманець охляв. Вн часто провалювався в снг з головою, годинами лежав, збираючись з останнми силами, щоб виповзти на поверхню поповзом добиратись: куди невдомо; Сроманець теснее не котився його котив втер Вовка закотило в лсосмугу, вн обйняв лапами якусь деревину, навть учепився за не зубами, але втер вдрвав його вд не; Сашко не поврив свом очам: на стежц перед ним стояв Сроманець! Високий, широкогрудий, з большими димчастими слепыми очима Сроманець вопив. Велик србн сльози котилися по його морд падали на псок пд лапи. Сроманець це старий вовк, який вже дожива свого вку. У молод роки вн був прикладом для наслдування та справжнм ватажком згра, але если прийшла старсть вн ослп залишився сам. Автор спвчува йому , навть зображуючи картини його полювання або зустрч з ворогами, опису поведнку вовка так, як би це був не хижак, а звичайний свйський пес. У Сроманця вже не залишилось агрес вн багато чого побачив за життя, тому наприкнц йому хотлося 1-го спокою. Вн був ватажком завжди, тому если залишився на самот, це не було для нього природним. Вн познайомився з Сашком, та, зрозумвши, що хлопчик ставиться до нього приязно став для нього кращим ином. Навть коли вовк змушений був ткати подал вд села та вд переслдувачв, вн не забув хлопця. Вн знайшов нових знайомих, серед яких був махонький хлопчик Андрйко, але навть тод вн не забував про Сашка при нагод повернувся до свого махонького захисника. Цим автор да нам зрозумти, що вовков притаманн так якост, як врнсть та вдячнсть. На жаль, остання подорож до лкарн не була вдалою, , если Сроманець зрозумв, що нхто не буде його лкувати просто втк та повернувся помирати в рдне село. Але толика була на сторон Сроманця селяни нчого йому не зробили. Тод останн, що залишилось вовку, померти на самот, згадуючи найпримнш моменти життя.