твр-роздум "Що захоплю мене а образ Климка"

(Григiр Тютюнник Климко)
Мир та злагода. Щось повiльне, тепле, мяке, затишне. Щира усмiшка, дзвiнкий смiх.
Впевненiсть у чомусь, у наступному днi, наприклад. Що буде все добре, буде, де
жити, що сти, у що одягатись. Буде освiта, чесна бота, щасливе життя.А як щодо асоцiацiй на поняття вiйна та злиднi? Жорстоке, холодне, стрiмке,
бурхливе. Питання про завтрашнiй денек, взагалi про життя, невпевненiсть у всьому.
Турботи, незгоди, пытки, плач, ридання
Вiйна i мир. Свiтло та темрява. Пiсля довгого часу, проведеного у свiтлi, у
несподiванiй темрявi ми не побачимо нiчого, крiм густого мороку. Пiсля рокiв миру
чи можна повiрити у реальнiсть жаху? Страшних подiй, якi вiдбулись i якi ще
стануться. Мiльйони життiв скалiчено, зруйновано так, що не вiдбудувати i не
повернути.
У оповiданнi Климко Григора Тютюнника вiдтворена гра долi хлопчака. Толика на те i
толика, щоб правити сво: вона викида жорстокий виверт, страшний i неочiкуваний,
пiд назвою вiйна. Маленька людина потрапля у вир подiй
смертi та мук. Вiн захоплю , захлесту невеликий, але затишний
човен iснування. Ще ранiше Климко втратив батькiв, але не був самотнiм: дядько,
шкiльнi друзi, сусiди
усi опiкувались ним. I вiн допомагав дядьковi, був надiйним товаришем, бiльше
слухав, анiж говорив, але до нього тягнулись iншi дiти. Мрiяв носити такого ж
картуза з молоточками i вриватися у нiч на потязi, як дядько. Нетерпляче чекав,
коли той повернеться увечерi з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж мiцне
щастя,
та сильна хвиля збила його, зiмяла, здавила жужмом.
Це не було стрiмко. Здавалось, сам час зупинився i тиша дзвенить у вухах.Климко, який завжди жив тiльки на станцi, спершу бачить змiни тiльки у тому,
що оточу його. Дзвiнка, незносима тиша, похмурi, стурбованi обличчя. Вагони
потягiв навантаженi важкою бойовою технiкою. Незвично i ужасно. I ще настрiй
природи. Здаться, вiн змiнився. Матiнка, вона тихо плаче осiннiми дощами, схлипу
холодним пронизливим вiтром.
Темнi, слiпi подi чергуються iз спалахами випадкiв
аварiй, бов, знищень. Як чорний кадр серед сiро-жовто
засвiчено фотоплiвки
аварiя паровозу, на якому хав дядько.
Погибель дино рiдно людини, знищення окупантами житла 1-го цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена пiдтримки, любовi,
мiсця, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всi цi випробування?Але Климко виявляться сильнiшим за вiйну, за цю винищувальну машину. Хлопець,
який вже нi вiд чого не залежить, виявля самостiйнiсть, винахiдливiсть i що найголовнiше
наполегливiсть. Вiн вперто намагаться вижити, вперто кроку вперед по тернистих
шляхах свого розiрваного дитинства. Знаходить свох шкiльних друзiв та
улюблену вчительку. Дiти захищають , нехай у дитячий спосiб, вiд
дорослих: вiйна, як кожна екстремальна ситуацiя, зрива маски,
хтось втратив совiсть i намагаться нажитися на чужому нещастi. Iнших спiльне
горе дна, допомага бути витривалiшими. I хлопцям майже вдаться вiдновити
затишок задля маленько дiвчинки
Оленьки, вони динi у свому бажаннi блага i щастя.
Але вiйна не зупиняться, нема чого сти
i щоб хоч якось про-i жити, а краще сказати, пережити, Климко, почувши, що у
Словянську багато солi, вируша туди.
Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осiннiй дорозi, маючи з жi злее
червивi сухарi,
на дружину аптекаря навiть горе вiйни не вплинуло,
майже втрачаючи свiдомiсть вiд голоду, Климко вируша назустрiч вiйнi i дальнему
мiсту. Його долонi вiдкритi, вiн показу х зустрiчному солдатовi: Не
потрiбно мене боятись, я не маю збро. Так, вiн вiдмовився вiд
пропозицi Зульфата взяти кинджал, адже йому потрiбна була злее сiль, щоб
вижити.
Климко досяга мети. Селища, якi проходить хлопчик, окупованi, в их пану iнша,
встановлена загарбниками, влада. Спiввiтчизники j стали полiцаями i чинять
свавiлля. Хлопець не може залишатись стороннiм спостерiгачем, тому намагаться хоч
якось, за своми мощами, I допомагати. Вiдда грошi нужденнiй жiнцi. I свiт
100 привiтним: вiн j знайомиться з земляком, чобiтником-iнвалiдом, який втратив
ноги, ] працюючи у шахтi, з дiвчиною, яка пряму до матерi
i ряту вiд окупантiв. Толика не могла залишатись байдужою. Добрих
людей, виходить, немало: тiтка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солi.Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей

О проекте

твр-роздум "Що захоплю мене а образ Климка"

Добро пожаловать!