укр.лт 8 класс твр на тему: Маруся Чурай - реальна особа

Наш рдний край легендами багатий. серед них страшн, чарвн, романтичн, захоплююч. Одна з найромантичнших укранських легенд розповда про чарвну козачку з Полтавщини, яка авторкою багатьох лричних псень. Проте бльшсть з их до цього часу вважаються народними.

Який талант треба мати, щоб надати, здавалося б, звичайним словам безсмертя! Звдки взявся такий талант у поневоленй Укран? Таке питання може виникнути злее у того, хто нколи не бачив чарвно Ворскли, не слухав тихих, лагдних псень у супровод радостного тьохкання соловв з прибережних гав! Саме ця земля народжувала народжу чуда. Одне з их Маруся Чурай, донька урядника Полтавського козацького полку Гордя Чурая. Вн був справжнм лицарем свого часу. Як вс козаки, вважав ганебною смерть не в бою, а денде. Тому загинув, рятуючи життя Богдана Хмельницького. Маруся малюсенька тонку душу, кожна струна яко бринла свою пснею: мрйливою, сумною, про кохання, про козацьку долю лицарську звитягу. Прост людськ цнност, оспван у пснях, запалювали серця слухачв, як розносили це полумя Украною.

Сучасн поети-псняр стверджують, що гарну псню можна написати злее тод, если переживеш якесь моральне потрясння. Можливо, це так , бо власна доля Марус була трагчною.

Двчина покохала юного козака Грицька Бобренка. Але вйна розлучила

закоханих. Тягостно Маруся переживала розлуку. Смуток журба були такими безмежними, що вилилися з душ пснею Вють втри, вють буйн Та виявилося, що вйна не найстрашнше зло, ще гршим зрада. Псля вйни за наказом матер Гриць одружився з багатою донькою осавули. Несила було Марус пережити таку ганьбу. Радше хай води Ворскли понесуть отдал вд зради насмшок. Але не судилося двчин втонути. ван скра, який багато рокв щиро кохав Марусю, врятував . Порятунок не принс н полегшення, н спокою. Ревнощ брали гору над розумом, Чуравна отрула зрадника. Вд страти знову врятував ван, який привз гетьманський наказ про помилування злочинниц. Та найгрзнший суддя для людини власна совсть. Вона прирка людину на довчне спокутування свох грхв.

Марусин вк виявився кратким, але душа живая. Вона живе у виспваних виплаканих пснях, розповда кожному новому поколнню про щастя радсть, про сум журбу, про врнсть зраду. Отож скльки лунатимуть псн, стльки й житиме душа. Збережмо псню душу Марус Чурай!