Цитатний план образу Планетника

Найбльшою мрю стало самому щось посяти щоб воно зйшло. Хлопчик робив це, наслдуючи маму. Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кнц яко пущено пд пахви, в срячому з закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колн, скидався на двчину, а ще бльше на якусь прояву, мов би вн не чоловчо стат. Оченята бистр. Руки беручк. Малий? Хай вн без штанв, але бльше зна ншого ветхого, бльше за мене! Але й нхто не мг зрвнятися з ним, граючи у гилки. ...Його проганяють, кривляються, кидають у нього камнцями, й дстав за це мж плеч штурхана. Я, мамо, виплекаю квтку я стану над громом... Няких помчникв йому не треба. Корови напасен, телята ввц не губляться, х не крадуть вовки. Мж людьми йде поговр: Вн щось зна... А пдлток череднику, самуючи, нкому не (здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо. Гнаний, кривджений безпритульний, все шука, до кого б прихилитися й пригорнутися. Прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко ласкать його.    Пригорнеться до трави: вона шелестить, галдеть, пахне, милу.

Цитати? С твору? Сколько?