написати будь яку байку в проз.Очень прошу помогите на завтра. Укр

Ведмдь захотв добре дло зробити, Медом духмяним мурах пригостити. Та з габаритом якось не вгадав -- Через незграбнсть усх затоптав.

Був соб Хлопчик дуже жвавий,
Моторний цкавий:
До всього придивлявсь
пильно прислухавсь;
Що мж собою скажуть люде
Почу, довго не забуде.
Наслухавсь вн, що дуже довгий свт,
Куди не взгляни все свт, н тину, н ворт.
От, як дожидали лта,
Придумав вн побачить того свта
на комору злз; як глянув аж зрадв.
От, дума, якби я полетв
Далеко, аж у степ ! Добре б нагулявся,
До вечора б додому не вертався;
Лтав би я туди щодня
Де не взялась Свиня
стала чухать об драбину
Багном обляпаную спину,
Та так же тре, аж снасть трщить;
А Хлопчик на Свиню: Чу-чу, чу-чу! кричить
Посунулась драбина свалилась;
Свиня захрюкала драла;
А Хлопчик на ввесь двр заголосив,
Як крейда поблв,
Забув довгий свт, забув степ широкий,
Страшний йому зробився дах високий
Хотв теснее прыгать,
Була б тод нахаба!
На щастя, вийшла з хати Бабушка
кинулася рятувать.
як ти здесь, пита, опинився?
За Бабушку Хлопчик ухопився.
Я, каже, злз, драбина здесь була,
А чорная Свиня прийшла
чухаться здесь заходилась.
Драбина хить повалилась,
Зоставсь я угор перелякавсь
Ох, мй голубчику махонький!
Ще добре, що зоставсь!
От якби впав, був би неживенький,
горенько б тод було
Чого ж тебе туди знесло?
Бабусю! каже вн. Хотв я подивиться,
Чи дуже довгий свт.
Гай-гай! Дивився б з ворт,
А лзти високо малому не годиться.
Ти, може, й свт хотв би облтать?
Тепер минулося, а вдруге не минеться;
Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, бться.
рученьки, нженьки тремтять.

Скажу я вам, не тльки що дитин,
Як мудрий дд мовляв мен колись,
Що вк живи, учися, стережись
памятай, що на свт Свин.