Як слова Захара Беркута дею повст

У твор Захар Беркут ван Франко розповда про те, як люд Русько земл захищав свою батьквщину вд нападу монголо-татар. Возвеличення мужност, патротизму, винахдливост, ршучост ось в чому поляга основна дея твору.

Головним гером повст Захар Беркут. Вн поста перед читачами справжнм народним гером, патротом Русько земл. Йому було за шстдесят рокв. Вн мав сиве, довге 
волосся довгу бороду. Захар був смливим, ршучим мудрим. У сел вн лкував людей. Створивши у сел трудову громадину, люди вибрали Захара Беркута ватажком. 

Як прожив сво життя Беркут? Чим заслужив повагу сво сусдських громад? Вдповддю можуть стати його слова: Життя лиш доти ма вартсть, доки чоловк може допомагати ншим. Громада - ось що було найголовншим у його житт. Бажаючи принести й користь, ще змолоду задумав вн навчитися лкувати рани досяг свого. Повернувся Захар з сво чотирирчно подорож ншою людиною: не тльки набув цнних знань лкарських, а ще й життвого досвду. Спостережливсть розум допомогли йому осягнути, що тльки громадська днсть вряту простих селян вд рабства боярського князвського. Талановитий ватажок розвива звязки з сусднми селами, дба про дружн стосунки практичну користь. Через це його поважають йдуть за порадою люди з ближнх сл. 

Вс його турботи й бол пов'язан з частью громади - долею Русько земл. Навть ув сн не полиша його тривога, передчуття близько небезпеки. коли вона прийшла, Захар не розгубився, бо був готовий до не. Велика сила вол, мужнсть у боротьб з страшним ворогом, чеснсть Захара Беркута виразно помтн в його вчинках, насамперед ршеннях, як вн прийма. Готуючи оборону долини, Захар Беркут орнту громадину на те, що х завдання не злее вдбити монголв, а знищити х, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук ншим народам. Вн гордий за сина Максима, що допомага йому в нелегкй боротьб. Обидва вони зумли пдняти громадину та пдготуватися разом з ншими тухольцями до знищення ворогв. 

Не одразу прислухались тухольц до слв свого ватажка, не за одну мить збралися з мощами. Великих прикрощв завдали вони Беркутов, серце якого кипло проти ворога ще й вд думки про втрату сина Максима. Та перемогли глибока мудрсть розсудливсть громади й Беркута. Цьому сприяла також пдмога, що прийшла з верховин та з-за гр, з нею усвдомлення власно вдповдальност за долю не злее сво громади, а й сусдв, як з надю дивилися на тухольцв. 

Надзвичайну шляхетнсть силу духу виявля тухольський ватажок, если довелося йому робити найважчий вибр - важити користь громади життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велнням обовязку, всма силами тамуючи свй душевний бль. Не згоджуться вн на брехню: Беркути додержують свого слова навть ворогов зрадников. Беркути несли не сплямують н свох рук, н свого серця пдступно пролитою кровю. 

Найвищий злет душ Захара Беркута в його повчальних словах до громади, як виявилися пророчими. Мудрий старець перекону, що перемога прийшла до тухольцв не злее завдяки збро, вдалому використанню мсцевост, а й забезпечена громадським ладом: згодою дружнстю. То найбльша сила, яку слд пильно берегти, повчав Захар. 


У свому передсмертному слов Захар Беркут передбача, що ця бда - не остання. Вн висловлю надю на кращ часи, если люди пригадають давн порядки, вдновлять х, то стане запорукою щасливого життя.