скласти казку про тигреня

Жило було собi тигреня. Воно було Дуже миле й гарненьке. Любило гратися та cти м'ясо. I ось одного разу його батьки произнесли, що вiн вже доволi самостiйний для того, щоб ходити на полювання з батьком. Й ось настав той самий день. Тигреня та його тато пiшли на полювання разом. Коли ж вони повернулися тигренятку дуже сподобалося ходити на полювання. Та с тих самих пiр маленьке тигреня ходило на полювання з батьком й нiколи не поверталося без здобичi (Конец)

Жил-был тигр. И была у него семья. Самая истинная крепкая семья сильная, надёжная. Младшего из деток тигра звали Тигриша. Он был хоть махонький, но ловкий с цепкими лапами, а основное с красивыми полосами.
Но вот единожды тигрёнок полоски растерял. Не все, окончательно. Глядит на себя в зеркало а доли полосок не хватает. Малыш здорово расстроился.
Я какой-то не до конца полосатый, произнес сам для себя Тигриша. Ещё надавно полосы у меня были.
Расстроенный тигренок вышел на улицу. Мимо него главно прошествовал бурундучок. С полосками!
Привет, Тигриша, произнес бурундучок. Замечательные полосы ты отдал мне поносить. Мне они очень нравятся.
Так вот куда пропали мои полосы, подумал печаленный тигрёнок.- Как я мог об этом пренебрегать? Наверное, просто заигрался.
Раз они для тебя так нравятся, бурундучок, носи их, у меня и других полос много.
С тех пор бурундучок своим полоскам не нарадуется.
А тигрёнок стал внимательнее к своим полоскам относиться. Понадобятся ещё!Як тигреня родичв шукалоОповданняУ тигра-тата й тигриц-мами було симпатичне смугасте тигреня. Воно не мало н братикв, н сестричок. йому н з ким було гратись. Одного разу тигреня запитало тигрицю: Мамо! А в нас родич? Як вони? 
Тигриця поспшала на полювання, тому сказала лишень: 
Так, звсно, . Вони смугаст, як ми. 
Й подалася у джунгл. 
Тато теж дуже поспшав на боту в цирк. Тому повторив: 
Так-так, смугаст. полюбляють сти мясо. 
Й побг на електричку. 
Тигреня замислилося: де ж цих родичв шукати? У джунгл йти самому страшно, а в м100 доросл заборонили, кажуть заблукаш. здесь прямо на нього вибгла якась тварина, вся в чорну й блу смужечку. Привт! гукнуло тигреня. Ти наш родич?
Тварина сторожко вдступила на клька крокв мовила: Н, не ваш. Наш родич кон. 
Але ж ти в смужечку, як я. 
Ну то й що? вдповла тварина. Ми зовсм рзн. Ось поглянь: у для тебя кгт, а в мене копита. 
То хто ж ти? запитало тигреня. 
Я зебра. 
Вона оборотилась подалася геть.Тигреня рушило на пошуки. Серед трави воно побачило невдоме йому створння з прозорими крильцями, яке перелтало з квтки на квтку. Тло його було розфарбоване чорними жовтими смужками майже як у тигрв. Тигреня торкнуло лапою квтку. Створння злетло з не, незадоволено задзижчало закружляло перед його носом: З-забяко! Ти заважаш мен збирати мед. 
А навщо тоб мед? спитало тигреня. Хба ти не мясо си? Адже ми родич. 
Н, не родич. Наш родич оси джмел. У нас, бджл, крила, а у вас нема. У вас зуби, а в нас нажимало. 
Псля цих слв бджлка стрмко злетла вгору зникла з глаз. Отако! То хто ж наш родич? уголос подумало тигреня. Виходить, одних смужок здесь замало. 
раптом воно почуло шурхотння в кущах. За мить звдти висунулася симпатична чорна мордашка произнесла: Няв! Я твй родич. 
Привт! радсно вигукнуло тигреня. Як для тебя звати? 
Кт, сказав чорний звр. Ну, кошеня, додав, побачивши, який вн маленький поряд з тигреням. 
Але ж ти не смугастий. А моя мать произнесла... 
По-перше, ми, коти, бувамо смугаст, перебило кошеня. А по-приятеле, це не головне. У нас з тобою ще багато родичв леопарди, барси, пантери, леви. хоч вони бувають з смужками, з плямами без них, ми дуже идентичен. Адже вс ми з родини котячих. 
Тигреня кошеня бгали й гралися цлий денек. А увечер тату й мам тигреня произнесло: Я тепер знаю, хто наш родич. Познайомлюся з ними усма й нколи не нудьгуватиму.
или