допоможть напимати 10 цитат до твору "хба ревуть воли, як ясла

Тльки одна мати вм разом кохати свою дитину ненавидти, жалкувати й проклинати; бажати бачити, чути - й не дивитися, не слухати.


Життя, що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.

Двчата  не розсада, щоб х ховати геть од свту. Двчатам треба свту  багато свту. Треба, щоб х побачили; треба, щоб вони бачили. Треба, щоб було чим згадати молодий двоцький вк!

Тльки не кожному дано знати... заглянути в чужу душу, зрозумти, що там до чого, подивитись у чуже серце... Гляньте в його правдивим оком, то й побачите: що там дться, що там витворяться, як нод тяжк пытки гнтять його, яке лихо розрива...

Старе серце завжди шука, де б його погртися, кому б його посвтити на прощання свом погаслим свтом...

 Без земл  нема вол. Земля для тебя году. земля хазяном робить. А без земл усе пропало. моя надя пропала.

Життя, кажуть, зжити не поле перейти. Життя що погода. Як серед ясного лтнього денька, если сонце аж пече, так гр та свтить, дивись: де не взявся втер, надув-нагнав з усх бокв чорн хмари, заклуботались вони; насупилось небо... заховалось сонце похмурло... загуло, закрутило, закушпелило шляхом... Зиркнула блискавка, загуркотав грм... гряк! трсь!..

Добросердечного, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде.

- Так оце та правда?! Оце вона!!! - скрикнула не свом гласом несамовито залилась божевльним смхом.

То був болсний лемент душ, глибока враза серця, нкому не вдом, окрм матер... Тльки одна мати вмв разом кохати свою дитину й ненавидти, жалкувати й проклинати; бажати бачити, чути й не дивитися, не слухати.

Дожидати ужасного страшнше, нж його переживати.

Робиш, щоб було що сти; си, щоб здужав робити. Отака-то весела хлборобська доля!
Оже, хто до не призвичався, тому вона здаться веселою й красною Наш хутори, села, а часом повтов городи, обложившись родючими полями та ланами, друго дол не знають А проте живуть цл довг-предовг вки, копаються в ситнй земл, мов поприростали до не Яка земля, так й люди. Вона сита й вони сит; вона голодна й вони роти пороззявляли Селянин без поля старець без рук без нг. Поле його году, поле його втша, на пол вн вироста, на пол часом вмира Поле що воздух: нчим би дихати, якби зостався без його!
Важка хлборобська праця, а ще важче тому, хто на сел не зна або не вподоба. Тим-то до не ще змалечку привчають селяни дтей, щоб вона здавалась н нудною, н тягостною. Дти на сел помч. Аби зпялось на ноги, зараз у поле: хай змалку привика до свого побиту!

Я не буду злий, бабусю!..

Життя - що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.