Твр" Усна народна творчсть"

Наша дума, наша псня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава Слава Украни!

Т. Шевченко

Усна народна творчсть це база нашо безмежно багато культури. Це наш дух, наша душа, наша псня, якй свт дав найвищу оцнку. Використання вкового досвду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи вд Котляревського, ми можемо побачити в хнх творах яскрав зразки народно мудрост, цього невичерпного й справд цлющого для живописца джерела.

Фольклор бере свй початок ще з тих часв, если не було н писемно лтератури, н письма взагал. Усна народна творчсть слугувала народу для власних потреб, як-то: колисков, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитин любов до народно творчост, надати м зразки нравственно норми поведнки, сформувати естетичн смаки.

Протягом столть напружено боротьби за нацональне соцальне визволення укранський люд создавав сувору, мужню й водночас лричну поезю думи та псн. Ц перлини народно творчост не втратили несли не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них вдбито свтогляд народу на кожному етап його сторичного розвитку, його моральноетичн погляди, естетичн смаки.

Основний пафос дум оспвування ратних подвигв укранського народу, проповдування здорово суспльно та смейно морал. Геро таких дум як "Втеча трьох братв з городка Озова", "Отаман Максим Старий", "ван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновдомими знаками боротьби за краще майбутн укранського народу. Кобзар спвали ц думи в укранських мстах та селах, несучи людям звстку про подвиги, вщуючи про нов битви та под визвольно боротьби.

сторична псня, як дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких й жанрв народнопоетично творчост, хоч завжди була цлком самостйним жанром. сторичн псн були покликан зобразити страждання людей, если палали мста та села Украни, если молодих людей забирали в полон, а старих нищили. Про це йдеться у таких вдомих сторичних пснях, як "Зажурилась Украна, бо нчим прожити", "За рчкою вогн горять", "В Цариград на риночку".

Сюжети нашо минувшини, оспваних народних пснях та думах, невмирущ, вони вчн. Саме тому укранськ письменники намагалися використати х для створення не тльки сторичних, але й художнх творв. Завдяки м вковий досвд народу й дос передаться з уст в уста наступним поколнням.