мета твору корзина з ялинковими прикрасами

Я беру в руки чарвну новорчну кулю уважно вдивляюся в не, намагаючись вдшукати чудесну скорку щастя. Я згадую чудове новорчне свято, яке влаштували мен батьки в минулому роц:

Ми виршили зустрчати Новий рк у будинку вдпочинку. Тридцять першого грудня вранц ми були на мсц. Розмстилися в номер, розпакували реч, а потм батьки кудись пропали. Непомтно настав вечр, я вже почала хвилюватися. тут в кмнату вбг тато, вн завязав мен темним шарфом оч, вивв на вулицю посадив на щось мяке. Мен почувся тихий дзвн дзвночка, хтось сказав: Ну що, похали?. Мен розвязали оч, я побачила, що сиджу в санях, а попереду трйка блих коней. Тихесенько дзвенли дзвночки, дерева, похитуючи снговими шапками, скидали на нас маленьк кристалики снжинок. Мен здалося, що на передку сидить сам Дд Мороз везе нас в новорчну казку. Який загадковий незвичайно гарний лс був тим пзнм вечором!