Помогите написать  вдгук до твору зачарована десна

Гей!,Толику Ходи но з нами на рчку!

Серед ланв, серед широкого укранського степу вться гадюкою заринута у вчнсть стежка, невдомо, звдки вона бере початок, де кнець. Нещадно лл дощ, краплини якого падають на обличчя двох людей, що прямують кудись. В 1-го дощ виклика неабияке задоволення: вн рад, наче дитина, пдставля долон назустрч заливному дощев, який зми усякий бруд з душ та тла. нший щось бурмотить пд нс, незграбно хлюпаючи по острвцях води. 

Так бльшсть людей не бачить великолепного н в чому на життвих перехрестях. А ось О. Довженко бачив, не тльки бачив, а й нас учив любити наповнене сонцем пшеничне колосся, людськ гаряч руки, що зростили його, рдну землю, що наповню нашу душу безсмертними соками життя. Флософ вд народження, вн розум, що в природ усе доповню одне 1-го, прагнучи якось рвноваги, гармон, краси. У Зачарованй Десн смерт бабус протиставляться народження немовляти. Один умира, щоб дати мсце ншому пд сонцем. знову йде дощ, наче перегорта чергову сторнку стор