Прислв039;я до образв з Кайдашево см039;

Моргне, нби вогнем сипне.

Оч витршкуват, як у жаби, а стан кривий, як у баби.

Доладна, як писанка.

Ходить так легенько, наче в ступ горох товче.

Говорить тонснько, мов соплка гра, а тиха, як ягниця.

Тиха, як телиця.

Серце з перцем.

Як брикне, то й перекинешся.

Носом чу, як у неб млинц печуть.

Як ходить, то неначе решетом горох точить.
У твор автор використову народн прислв'я та приказки: хоч сядь та й плач, не питай, бо старим будеш, * лучче мен камння носити, нж таке горе терпти , старе, як мале. Навть його закохан геро Лав-рн та Мелашка розмовляють мж собою словами народних псень: Десь ти, моя мила, з рож та барвнку звита, що додержала мене до самого свту, Я б прикрила твй слд листом, щоб його втер не завяв, пском не замв