твр оповдання на тему порожн гнздечко

Кожного лта я з батьками прижджаю в гост до бабус на Полтавщину в мсто Знькв. 

Одного разу, если ми гуляли центральною вулицею м100, побачили пд балконом на одному з будинкв ластвчине гнздо. Невдомо, з яких причин, але раптом шматочок гнзда вдвалився, а рештки гнздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гнздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленьк ластв'ята! Вражен побаченим, ми зупинилися. Поруч з нами стали зупинятися нш люди, вони теж дивилися на гнздечко ластвки. Усм хотлося якось допомогти, але нхто не знав як. Аж здесь з'явився чоловк з драбиною та якимись нструментами. Приставив драбину до стни, добрався до гнздечка , намагаючись не дуже очень вдаряти молотком, прибив дощечку нби майданчик пд гнздечком. Ластв'ятка в гнздечку були врятован. 

Ластвка довго кружляла над гнздом, не наважуючись пдлетли, але нажималбний писк малят допомг й подолати ужас вона прилетла до гнзда. 

Мен дуже подобаться мсто Знькв, воно невелике й затишне, пд дахами та балконами багатьох будинкв поселяються ластвки, як приносять щастя. Люди люблять шанують ластвок.