твр- роздум як я розумю останнй монолог Захара Беркута

У першй половин XIII столття монголо-татарськ орди, очолюван Батим, захопили Кив попрямували через Карпати в Угорщину. Воин Батий вогнем мечем плюндрував землю Галицько Рус. Але мужньо боронився укранський люд. Про один з епзодв герочно боротьби наших дальних предкв з монголо-татарською ордою розповда ван Франко в повст "Захар Беркут".
Служння народов було метою життя дев'яносторчного Захара. Усе сво життя вддав вн громад. Дзнавшись про наближення ворога, Захар радить тухольцям не просто вдбити, а розгромити монголо-татарв. Ветхого Беркута хвилю не тльки небезпека, що нависла над Тухлею, а й та небезпека, що загрожу сусдським селам. То ж, заручившись сусдською допомогою, послухавши поради Захара, громадина виршу розгромити ворога в тухольськй долин. Саме в цю складну хвилину старий Беркут отриму звстку про те, що його син Максим оживляем захоплений у полон. Захар не йме ври дим словам: Максим краще дасть для себя порубати, нж вддасться в неволю. Але Максим боровся смливо, злее пдступом та силою вдалося взяти його та закувати в залзн пута.
На душ в Захара Беркута туга та тривога: небезпека загрожу громад, син у полон, як воно буде? Та чи здобудуть вони перемогу? Сама природа нби передчува бду: ревуть тури, виють вовки, навть земля глухо стугонить.
Захар Беркут усвдомлю свй обов'язок ватажка навть тод, если дворянин Тугар Вовк пропону тухольцям випустити монголв з долини, а за це вддати полоненого Максима живим. Люди розумють, який бль кра сразу батьквське серце Захара, пропонують прийняти пропозицю. Але старий Беркут у цей час насамперед громадський ватажок. Вн вдмовляться, тому що звльнен монголи обов'язково пдуть нищити сусдв, як зовсм не готов до бою й зазнають ще страшнших втрат. Захар пдкорю батьквськ почуття громадським нтересам твердо вдповда монгольському посланцев: "Або ми вс загинемо, або ви вс ншого вибору нема".