Твр на темудея патротичного опиимзму та життлюбства у творах О.Ольжича та

Для Олени Телги, як для багатьох однодумцв, провдною дею в поез, в громадськй дяльност була дея державност Украни. Цьому було присвячене життя. Так, у врш "Пломнний денек", що належить до громадянсько лрики, поетка деклару сво життве кредо служити рднй кран. Душа сповнена енерг жити боротися заради Втчизни до кнця життя: "Хай несуть мене бурхлив води Вд пориву до самого чину!". Авторка переконана, що там, де патроти, там нема байдужих: "Хоч людей довкола так багато, Та нхто з их кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгострше слово Украна". У твор простежуться флософська думка про те, що героня ладна боротися до останнього, бо душа "руша на шляхи велик". Використовуючи метафоричн образи, поетеса прагне свом закликом збудити "застигл покрн води", щоб вони "забурлили водоспадом" саме "на земл байдужо непривтнй". Авторка утверджу активну життву позицю: "Хочу жити, аж життя не зломить..."

У врш "Радсть" ми бачимо лричну героню, яка несе радсть у серц, причини пояснити не може, до не "радсть тулиться", ця радсть передаться поетичним порвнянням "як безжурний втрогон хлопчина". Радсть спинити не можна, бо "Нби поле перед нами стелиться, Нби зникли авта й мотоцикли". Ця безжурна радсть переповню вщерть: "Пролскрываю мж людьми похмурими, Козачка вдаряю попд мурами..." Весь врш пройнятий життрадсною настронстю, переда нжний лризм оптимзм лрично герон.

У врш "Сучасникам" Олена Телга насправд звернулася не тльки до сучасникв. Можна стверджувати, що рядки цього твору моральний заповт усм нащадкам, яких вона заклика не до словесних гасел, а до конкретних дй: "Не треба слв! Хай буде тльки дло! Його роби спокйний суворий". Людина може бути ослабленою своми переживаннями, нтимними почуттями, если ж деться до справи, то поетеса заклика: "Не плутай душу у горння тла, Сховай свй бль. Зломи раптовий порив". Сама ж лрична героня ма все це поднаним у житт "у святм альянс", де й "душа тло", "щастя з гострим болем". Проте людина може пдпорядкувати все свой вол, як це може зробити вона: "Мй бль бринить, зате если смюся, То смх мй рветься джерелом на волю!" Не слд зркатися радостей, що х подарку доля, але, если цього потребу справа всього життя, если перед нею ворог, вона не позволить соб бути слабкою