написать 4 -5 байок глибова

Ластвка й Шулка

Трудяща Ластвка край берега лтала,
Земельку влажную збирала,
Щоб хатоньку соб злпить,
Щоб де було й, дткам жить,
Тихеньку долю веселити,
господа, людей хвалити.
Сидв Шулка на верб
так до не обзвався:
Дивуюсь я тоб,
Не раз я придивлявся,
Усе ти мж людьми не бошся х,
Пройдисвтв таких,
Не тльки що пд стрхою спваш,
Ще й у вкно лташ
От хоч я не в для тебя вдавсь,
Шулкою на свт звуся,
А лиха вд людей набравсь,
злобно бере, а все-таки боюся;
Обидно стане хоч кому:
Тоб привт, мен бда велика.
А та йому:
Я Ластвка, а ти Шулка;
Я людям не чинила зла,
Де не була,
А ти подумай, пане-брате,
Яке життя тво завзяте:
Ввесь вк курчат пташечок хапав,
Н ласки, н жалю не знав.

Издавна-издавна мовляють люде:
Що добренько роби, то добре й буде.

Лев та Миша

Старенька Миша горювала:
й нде, бднй, було жить,
Головоньки на старсть прихилить;
Сама соб по свтов блукала
Дток нема: були колись
Теперечки по свту розбрелись,
Одним одна зосталась мати.
Пшла вона звичайненько прохати,
Щоб Лев в дупл дозволив й,
Самотнй та старй,
Хазяйство завести маленьке
Бля х милост близенько.
Хоч сила всм страшна твоя,
Хоч пан ти, каже, мж панами,
Та хто зна, що ще буде з нами:
В пригод, може, стану й я
Хто? Ти? Лев заревв. Така погана?
Мене, такового пана,
Сюди задурювать прийшла?.
Пшла!
Бач, теревен розпустила!
Ткай, поки ще цла!
Злякалась Миша та притьмом
Помж травкою, лопушком
З переполоху почухрала
Туди-сюди й з глаз пропала.
Раз Лев пшов поживи розглядать
Та у тенета якось пймався.
Рвонув вн раз тенета не трщать;
Удруге, втрет н Вже як не силкувався
Як не ревв,
Як не вертв,
А все-таки не вивертвсь зостався.
Прибгли люди, узяли
Звязали бдного та й повезли
По ярмарках в залзнй клтц
На чудо свтов всьому
(Видно, були нмецьк митц!).
Прийшлося грко бдному йому
Згадав про Мишу, що вона казала,
Та й дума плачучи: Якби вона була,
Загинути б мен, дурному, не отдала;
Тенета б вс попрогризала
я б гуляв оце в зеленоватому гаю,
Мов у раю
А сам, сердешний, слзоньки ковта:
каяття, та вороття нема!

Скажу я, люди добр, й вам
(До казки приказка годиться,
Хоч панам):
Не плюй в колодязь: понадобиться
Води напиться.

Лисиця й виноград

Прибгла раз Лисичка у садок;
Вподобавсь дуже й привтненький куток
гарно погулять, любо подивиться,
То тим, то сим там можна поживиться.
Глядить
На тичках виноград висить,
Густесенько, аж тички нахиля.
От, дума, сндання смачне;
Усяка ягдка неначе привта,
Неначе каже: ж мене.
Та от бда яка: вдкль вона не гляне,
Де не зопнеться не достане;
Облизу роток
Хоч би десяток ягдок.
Бач, каже, люди як хитрують,
Неначе носом чують
А на вершечку поравсь Горобець:
Усюди вн, проворний молодець,
Примазаться разум на дурничку,
На те вже вдавсь.
Побачив вн Лисичку
зараз обзвавсь:
Здоровенька була, Лисичко!
Поласуй з нами, молодичко!
А виноград же то який!
У вашому гаю не виросте такий!.
Лисичка дума: цврнькало ти сучий,
Без для тебя знаю я Н, каже, нам не йде,
Кислючий-прекислючий
Оскома нападе!
Розсердилась вона подалась додому,
Жалкуючи, що бгла по-дурному.

Так завидющий чоловк
На брехн верне свй язик;
Чого не втне чи не достане
Усе погане.

Ввц та Собаки

Один заможний господар
Надумався Вовкв злякати.
Що, каже, той ввчар
Собак дв сотн назбирати!
Здаться б, гаразд було:
Вовки полохать не стали,
Так приятеле зло пдросло:
Сво Собаки шкодить стали.
Аж жалко бере, як розказать:
З Овечок перше вовну драли,
А дал мяса забажали
Та й ну щодня Овець качать.
До осен звели отару
Зосталось, може, з пару,
Та й тих упорали пд темну нч,
Щоб бльше не кортло.

На се кратка рч:
Дурний порядок глупце й дло.