Як описала свй нрав у лист леся укранка

Численн листи Лес Укранки збергалися у приватних осб. 10-ки листв як смейн релкв оберегали родич О. Кобилянсько в Чернвцях, у професора Ф. Колесси збергалися листи поетеси до нього. вдомост, що близько 100 листв збергалося в академка А. Ю. Кримського.

Значну кльксть листв Лес Укранки збрала сестра Ольга Петрвна Косач-Кривинюк, в яко зосереджувалися не лише автографи, але й коп листв з закордонних архвв. Ольга Косач-Кривинюк у 1930-т роки готувала на основ листв бографчну працю Хронологя життя творчост Лес Укранки. У збранн О. Косач-Кривинюк збереглися коп листв Лес Укранки до М. П. Драгоманова та його родини, зроблен нею з копй письменника Глба Лазаревського (коп ним знято з автографв Лес Укранки, що збергалися у Варшав). Сразу понад 50 копй листв до М. П. Драгоманова його родини збергаться у вддл рукописв нституту лтератури м. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, 1548). Вдома дослдниця життя творчост Лес Укранка М. Д. Деркач зберегла коп 28 листв (1888 1894 рр.) до М. Драгоманова (ф. 2, 1220 1227).

Разом з копями О. П. Косач-Кривинюк та М. Д. Деркач до 1939 р. було збрано 230 листв, з яких злее близько 30 було опублковано.

Слд знати, що епстолярна спадщина Лес Укранки зазнала больших непоправних втрат. Повнстю зникли листи до Сергя Мержинського, теснее в 1920-х роках було вдомо про загибель листв до Людмили Старицько (Черняхвсько) (вдом у кусках злее 3 листи, опублкован у 1913 р.); близько 100 листв збергалося в академка А. Ю. Кримського, з их опублкован злее 10 (решта, слд здогадуватись, загинула); також мамо злее 10 листв листвок до Климента Квтки, а х було, безперечно, значно бльше. Ц втрати тим бльш прикрими, що вказан адресати були найближчими, найщиршими друзями й однодумцями поетеси, вони, безперечно, мстили так вдомост, якими вона не длилась бльше н з ким.

Сьогодн епстолярна спадщина Лес Укранки склада близько 900 листв, можливост виявлення х ще далековато не вичерпан.

Наявна епстолярна спадщина Лес Укранки це листи до осб, що складали найближче родинне (мати, батько, брати, сестри, отчизна М. П. Драгоманова, ттка Олена Антонвна Тесленко-Приходько) та лтературне оточення (. Я. Франко, M. . Павлик, О. Ю. Кобилянська, В. С. Стефаник, Надя Кибальчич, О. С. Маковей, М. М. Коцюбинський, Б. Д. Грнченко, X. О. Алчевська, М. П. Старицький, В. М. Гнатюк, Ф. М. Колесса, А. Ю. Кримський та нш, росйськ письменники критики В. О. Поссе, . М. Чириков; громадськ дяч В. Г. Крижанвська-Тучапська, учителька народних шкл А. С. Макарова; етнографчна комся та бблотека Наукового товариства мен Шевченка у Львов, багато нших осб установ).

Сразу вдомо понад сорок адресатв Лес Укранки, листи до яких збран частково. Так, з листування з M. M. Коцюбинським виявлено злее 3 листи, значно бльше листв було до ттки О. А. Тесленко-Приходько (вдбувала заслання в Сибру). Активно листувалася Леся Укранка з редактором росйського прогресивного журналу Жизнь В. О. Поссе, з критиком П. М. Ге.

Вдомо, що Леся Укранка листувалася з соцал-демократом П. Л. Тучапським, з товаришкою дитячих юнацьких рокв Марю (Манею) Биковською (в одруженн Белявою), з учителем гмназ Сергм Френкелем. Писала Леся Укранка листи до Российского театрального общества в Москву, до редакц журнальчикв Вестник Европы, Мир божий, Российская мысль, в як вона псля закриття журналу Жизнь слала сво статт. Не тльки листи, а й деяк статт до цих видань ще не розшукан. Ширшим, безперечно, було й листування з М. Ф. Комаровим його дочками, подругами Лес Укранки, Галиною та Маргаритою. Мабуть, назавжди втрачено значну частину листв до брата Михайла його дружини О. . Судовщиково (письменниц Грицька Григоренка). Мусять бути листи Лес Укранки до росйського письменника Г. О. Мачтета, до австрйсько прогресивно письменниц Мар-вген Делле-Грац, про яку вона мала намр написати статтю.

За останн десятирччя дослдниками здйснено чимало цнних публкацй листв Лес Укранки з науковими коментарями, поясненнями, примтками. Ц публкац пдготовлен на основ автографв, зосереджених у вддл рукописв нституту лтератури м. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фондах Лес Укранки (ф. 2), . Франка (ф. 3), О. Кобилянсько (ф. 14), М. Павлика (ф. 101). Найголовнш з публкацй повонних рокв: