Будь-ласка! Напишть твр на тему: Бблйн мотиви у творах Кобзаря. Або

Жноча толика у творчост Тараса Шевченка

Поряд з величними постатями герочних борцв, народних месникв, поряд з сторичними дячами визвольного руху у творчост Т.Г. Шевченка проходить прекрасний свою нравственною мощью чистотою образ трудящо жнки-матер, сестри, двчини, кохано. "Такового полум'яного культу материнства, писав М.Г. Рильський, такового апофеозу жночого кохання жночо пытки не знайти, мабуть, н в 1-го з поетв свту. Нещасний в особистому житт, Шевченко найвищу найчистшу красоту свту бачив у жнц, в матер". А сам, як ми знамо, рс без матер: "там матр благую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила..." А пзнше Тарас Шевченко став вльним, але одружитися так не встиг, так що свох дтей дружини у нього не було. Мряв вн поселитися в Укран, одружитися з Ликерю Полусмаковою, але обставини склалися по-ншому.

все-таки вн дуже любив дтей, завжди м спвчував, улюблений його образ це мати з дитям. Щаслива мати, вльна, як у тому "сн", що приснився крпачц:

У нашм ра на земл

Нчого кращого нема,

Як тая мати юная

З свом дитяточком малим...

на оновленй земл

Врага не буде, супостата,

А буде син, буде мати,

будуть люди на земл...

Для Т.Г. Шевченка жноча недоля була згустком недомогаю, що запкся в його серц. Крпацька неволя це толика рдно матер, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", толика сестер Катр, Ярини, Мар голубок молодих, у яких "коси в наймах поблють", це трагчна доля його першо робко любов Оксани Коваленко, толика всх нещасних жнок, що "нм на панщину дуть дточок свох ведуть". Т.Г. Шевченко гнвно виступав проти жночого безправ'я. Вн нби збрав водино у свому зболеному серц страждання поневолених жнок усх епох схвильовано розповв про них цлому свтов.

Один з перших жночих образв у Шевченка це Катерина з одноменно поеми. прототипом була його кохана Оксана Коваленко, з якою доля так не звела Тараса. Перш герон Т.Г. Шевченка нещасн, сплюндрован жнки: Катерина, Оксана, Марина, Ганна. Згадаймо "Причинну", "Тополю", "Ллею" це все жнки без щастя дол. Правда, серед их пзнше з'появиться бунтарка, яка пдпалить панський маток помститься за свою ганьбу. Але таких було мало. Бльшсть двчат Шевченкового часу ставали жертвами помщицько розпусти, нередко накладали на для себя руки. Назви його творв: "Вдьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця" не випадков: саме наймичками, вдьмами, совами, слпими, черницями були жнки в тодшньому суспльств. Кожна жнка-жертва для поета рдна: "моя се мати сестра, моя се вдьма, щоб ви знали..."

Шевченков поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жночу честь, гднсть щастя.

Мен особливо мпону образ Ганни з поеми "Наймичка". життя заради сина, повнстю принесене в жертву, це материнський подвиг. Лише перед самою смертю вона розкрива синов правду.

Ще одна з сторнок шевченквських вршв це удовине горе, если диного сина забирають у солдати.

Великий Кобзар писав жартвлив поез (на жаль, х дуже малюсенько) про веселу життрадсну укранську жнку, наприклад, "Утоптала стежечку".

Шевченков герон вмють не тльки терпти страждання, а й мститися свом поневолювачам: Оксана, божеволючи, пдпалю палати свого кривдника; Марина вбива ножем пана, який знвечив молодсть; вдьма горить гнвом, ненавистю до розпусника-пана.

Тарас Григорович бачив у жнц передусм духовну красоту, обожнював материнство, уславлював врнсть щирсть, але не проща аморальност й жорстокост.