Напишть твр на одну з запропонованих тем (обсяг роботи 200- 250

Ц слова, що несуть у соб мудрсть багатьох вкв, рефреном звучать упродовж усього роману вана Багрового "Тигролови". Спочатку х вимовля ветха Срчиха, потм повторю головний герой, , нарешт, саме цими словами завершуться роман. А чи справд у смливих завжди щастя? Чи здобув щастя Григорй Многогршний?

З перших рядкв нас приваблю образ Григоря Многогршного, непримиренного борця за справедливсть, людини, надлено могутньою волею до життя, життя, гдного людини, а отже, життя на свобод. Будучи ув'язненим, вн постйно шукав використовував найменш шанси на втечу, в итог напвзнищений фзично полтв'язень, вина якого у любов до свого народу, вириваться з божевльн. Але ось вн знову в'язень. Його засуджено на 25 рокв каторги на повльну жахливу погибель. Вся його свдомсть сопротивляться цьому, а незламана, неупокорена воля до життя "прориваться з стиснених щелепв". Вирзавши дошки у вагон, вн смливо, без жодного сумнву вистрибнув на ходу з "скаженого позда" назустрч щастю, а можливо, смерт.

Але ж смлив заслуговують щастя! Григорй живий, вн на вол! Однак перед ним ще одне випробування його чекають безмежн тайгов нетр, в яких нема чим поживитися виснаженому герою: "Н риби в струмках, някого звра, няких пташок у тих нетрях. ... Н ягоди, н якогось овоча, крм гадючих грибв...". Вн бореться з голодом, фзичною втомою, зневрою вдчам. Але сили покидають його: "Не хотлося рухати н рукой, н ногою. Не хотлося думати. Хотлося лежати й лежати. Вчнсть лежати так...". з забуття, з напвмертвого стану Григоря вивв вопль про допомогу. Вн, знайшовши в соб сили, смливо кидаться на допомогу мисливцю, на якого напала розлючена ведмедиця.

Та смлив завжди мають щастя! Рятуючи незнайому людину, Григорй ряту себе. Але головне його знаходить кохання вн завойову серце горделиво, вродливо Наталки Срквни ма щастя в особистому житт. Молодята, благословлен батьками, смливо кидають виклик дол з дивовижними пригодами переходять кордон опиняються в безпечному мсц. Адже смлив мають щастя! Здесь вони дають волю свом почуттям: "Дурли обо, опиваючись тим щастям до нестями". Як складеться х доля в майбутньому, ми не знамо, але можна з упевненстю сказати, що свою любов, сво щастя вони збережуть.

Цкаво й оптимстично закнчуться твр: у роман з'являться ще один смливець "одчайдушний безмежно врний" пес Заливай, щастя якого бути поряд з Наталкою Григорм, яких вн подався доганяти. Та чи успшно? Але смлив завжди мають щастя!