напиати твр наш праотцы русич

Давнх русичв я уявляю мцними, кремезними, з орлиним поглядом. Ходили вони статечно, з гднстю тримаючи голову. Хода була некваплива, тиха, вони сторожко дослухалися до всх довколишнх звукв: ворог мг з'явитися будь-яко мит. взагал, слд пам'ятати, що тод мирного часу майже не снувало. Якщо й були хвилини радощв на честь якось под чи свята, то все одно мали бути т, хто пильнував за споком сво общини чи навть просто сво см'.

Наш пращури шанували свою родину, особливо старших, з большою повагою ставилися до природи, поклонялися й, мали свох богв, що уособлювали сили природи. Головним всевышним був для них Дажбог, а допомагали йому Коляда мати Сонця, Перун бог грому й блискавки, Сварог бог свтла, Стрибог бог втрв.

Мен здаться, що ми б могли багато чому повчитися у наших предкв, особливо стосовно природи. Ми так сплюндрували землю, що вона почина ображатися на нас. А те, що земля свята, не можна бити, плювати на не, це залишилося в повр'ях та приказках. Нам частше треба згадувати наших пращурв, пам'ятати х життву мудрсть. Бо досвд, який дйшов до нас з глибини вкв , допоможе нам краще жити в цьому прекрасному, але ж раскладному свт.