Порвняти соцально-побутов псн коломийки, навести приклади

Коломийки мають 14 складв.

Суспльно-побутов псн  це народно-псенн твори про умови життя рзних соцальних груп населення, про хню сторичну роль у становленн та розвитку укранського суспльства, у формуванн нацональних норм етики й морал. Це псн про грку долю обычного люду в умовах тоталтарних режимв, соцальну нервнсть, громадськ, родинн, побутов конфлкти, природне вковчне прагнення народу до вол, пошуки шляхв до кращого життя тощо.

Коломийки  коротеньк псеньки, що можуть виступати як приспвки до танцю або снувати незалежно вд нього. Нередко вони об'днуються у в'язанки, як не мають, проте, сталого змсту, а залежать вд уподобання спвака та обставин виконання.

Соцально-побутов псн:
Ой, на гор та женц жнуть.
100ть явр над водою.
Гомн, гомн по дбров.
Ой, у пол криниченька.

Коломийки:
 Ой спванки-коломийки, в'язанку з них в'яжу,
Як попросять заспвати, я ся не вдкажу.

Як я стану коломийки спвати, спвати,
Засмшся, затужиш, станеш гадати.

Ой дрбонько коломийка, дрбонька, дрбонька,
Одна приятна, друга люба, третя солодонька

- Звдки мо спваночки! питаються люди.
В полонинах, буковинах ростуть вони всюди.

Та я соб заспваю, тоненько засвищу,
Стльки знаю спваночок, як трави та листу.

Ой повяв буйний втер, повяв, повяв,
Та вн мо коломийки по горах розсяв.

Коломийку заспваю, як ми веселенько,
Коломийку заспваю, як болить серденько.

Если соб заспваю, то жура щеза,
Бо тог наша коломийка так чари ма.

Ой Матю та Матю, вдколи тя прошу.
Зроби мен коновочки, най спванки ношу.

Зроби одну, зроби одну та зроби ще другу,
Одна буде про веслля, а друга про тугу.

Ой я соб заспваю двома гласами.
Один пде понад лугом, а другий лсами.

Ой щебече соловейко у мене на груш,
Кожен так соб спва, як йому на душ.

Спваночки-складаночки, я вас не складала,
Складали вас пару бочки, а я переймала.

Я посю пшенечиньку, вродиться льоночик,
Коби таки до роботи, як до спваночок.

А я годна льонок брати та годна стелити,
А я пригодна заспвати та й годна робити.

Ой коби ми, подружечко, голосочки склали,
Ми би свох легникв спванками вкрали.

 

 

Та хоч би вс зор впали й писарями стали,
Ще би наших спваночок не переписали.

Через тиждень була хвора, бо бота була,
А в недлю подужчала, бо музику вчула.

Коломийку заспвати, коломийку грати,
Або тоту коломийку просто танцювати.

Коломийка, коломийка та й коломийочка,
Кост би ся розписали, якби не сорочка.

Чи ти мене, моя мамко, купала в романц,
Що я така охочая в недлю до танцв.

Ой дрмуча коломийка, дрбуча, дрбуча,
Ото мен сподобалося двчина робоча.

Ой пшов я танцювати, та змилив ногами,
Бльше я ся та й пдпирав носом руками.

 

Ой пшов би козака та й пшов би польки,
Коби миска кисилец та миска фасольки.

Черевички невелички, нженька маленька,
Танцюй, танцюй, двчинонько, доки молоденька.

Та я мхом обертаю, та я мхом кручу,
День би для тебя двко побив, як ся з тобою мучу!

Ой буде вже коломийки, ой буду, ой буде,
Бо вже мене, юного, болить попд груди.

Але файно скрипка гра, нкому спвати,
Сидить милий за вортьми, нким наказати.

А я йому наказую перепеличками,
А вн мене вдсила та й ластвочками.

Ластвочки-щебетушки не хочуть сдати,
Не корить мня заспвати, лишень погуляти.

Тато добрий, тато добрий, мати не лихая,
Не боронять погуляти, поки юная.

Ой як мен не гуляти, если в мене мати
Ой постилить укри. Лягай доню спати!