Патротичн мотиви поезя тараса шевченка

Большой син укранського народу, генальний поет самобутнй художник, мислитель революцонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займа найпочеснше мсце в свтовй лтератур образотворчому мистецтв XIX столття. Серед великих дячв, чи серця, талант, помисли спрямован на служння народов, чия душа сповнена високо любов де Втчизни, Шевченко по праву займа одну з найвищих ступенв, вн правосудно вважаться одним з найбльших патротв усх часв людв. Малюсенько хто в стор свтово культури з таким вогнем душ захищав свободу незалежнсть батьквщини, честь гднсть народу. Большой Кобзар вдграв величезну роль у розвитков нацонально соцально самосвдомост укранського народу. Боротьба проти будь-якого гнту, в тому числ й нацонального, була в концес Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вльного розвитку як укранського нарощу, так нших гноблених народв. все це вн робив не балачками, н роз-мовами, а большою, генальною силою свох поетичних творв. Патротичн де Шевченка зросли на життдайному грунт багатовково боротьби укранського народу за свою незалежнсть, проти соцального нацонального гнту. Герочне минуле Украни приверта увагу юного Поета не саме по соб, а як дйовий побудник сучасного становища народу, як засб для пднесення патротичного почуття:

Украно, Украно!

Серце мо, ненько!

Як згадаю твою долю,

Заплаче серденько! /"Тарасова нч"/.

Поет розум, що нема не може бути вльно, щасливо радсно втчизни, поки "...скрзь на славнй Укран Людей у ярма запрягли Пани лукав... /" вирс я на чужин"/. Шевченков геро - це люди кровно зв'язан з батьквщиною. Це подвижники, для яких нема вищого почуття, нж гаряча любов до стражденно матер-втчизни.